Читати книгу - "Наслідування Христа"

тільки поверхово, і на те, що бачиш чи чуєш, не глядиш оком тіла, але в кожній справі разом із Мойсеєм зразу ж увіходиш у шатро Господнє, щоб із Господом порадитися, — то нераз почуєш Господню відповідь і вернешся напоумлений у багатьох справах, сьогочасних і прийдешніх.

Бо Мойсей завжди вдавався до шатра, коли треба було розв'язати сумніви і питання, і шукав помочі в молитві, щоб відвернути небезпеки і переслідування людей.

Так і ти повинен забігати в тайничок свого серця і гаряче молитися за Божу пораду.

Бо тому-то, як читаємо, гаваоніти увійшли в довіру до Ісуса Навина і людей ізраїльських, а ці зразу не спитали голосу Господнього, надто діймаючи віри солодким словам, далися здурити облудним милосердям.

Глава 39
ЛЮДИНА НЕ ПОВИННА БУТИ НАГАЛЬНОЮ У СВОЇХ ДІЛАХ

Господь. Сину, Мені завжди припоручай свою справу, а Я в свою пору все добре поведу.

Зажди на Мій розпорядок, і матимеш користь із того.

Слуга. Господи, я охоче віддаю Тобі всі мої справи, бо моя голова не багато порадити може.

О, якби-то я не так міцно прив'язувався до того, що випаде, але без вагань здавався на Твою волю!

Господь. Сину, людина нераз за тим, чого бажає, нагальна побивається, але як тільки те здобуде, починає думати інакше: бо потяг до однієї речі не буває тривкий, але він радше переходить від однієї до іншої. Тому не така вже й мала річ навіть у найменшій дрібниці зректися себе.

Правдивий поступ людини вперед — самозречення, а та людина, що відреклася себе, є вельми свобідна і безпечна.

Але віковічний ворог, противник всього того, що добре, не перестає спокушати, але як день, так ніч завзято чатує, щоб зненацька схопити когось у свої зрадливі сіті.

«Чувайте й моліться, — каже Господь, — щоб не ввійшли у спокусу…» (Мт. 26, 41).

Глава 40
ЛЮДИНА САМА ВІД СЕБЕ НЕ МАЄ НІЧОГО ДОБРОГО І НЕ МОЖЕ НІЧИМ ПОХВАЛИТИСЯ

Слуга. Господи, хто є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, або та людська дитина, що Ти навідуєшся до неї? (Пс. 8, 5).

Чим вона заслужила собі, що Ти дав єси їй свою благодать?

Господи, як я можу жалітися, коли опускаєш мене, або що я можу на те сказати, коли не вволиш того, чого я прошу?

Тільки так насправді я можу подумати і сказати: «Господи, я є ніщо, нічого не здолаю, не маю нічого доброго, в усьому невдалий і завжди прямую до чогось, що є нічим».

А якщо Ти не допоможеш мені і не напоумиш у серці, то я стану зовсім байдужий і ні до чого не здатний.

А Ти, Господи, завжди є однаковим і повік залишаєшся постійно добрим, справедливим і святим. Ти добре, справедливо і свято все чиниш і мудро урядуєш.

Але я більше схильний до занепаду, ніж до поступу вперед, не завжди залишаюся в однаковому стані, бо сім пір року змінюються над моєю головою.

Однак зразу ж кращає, як тільки Тобі сподобається і Ти подаси помічну руку, бо Ти єдиний, без людської поради, можеш допомогти і так міцно скріпити мене, що мій зір уже не буде розбігатися на всі боки, а моє серце звернеться до Тебе єдиного і в Тобі спочине.

Та якщо б я зумів як слід зректися всякої людської втіхи, чи для того, щоб набратися духа побожности, чи з потреби, що спонукає мене шукати Тебе, бо нема кому мені поради дати, тоді вже міг би напевно вповати на Твою благодать і тішитись даруванням нової втіхи.

Дякую Тобі, що від Тебе все те походить, коли мені щастить.

А я марнота і ніщо проти Тебе (Пс. 38, 6), людина хитка та немічна.

Так чим я можу похвалитися або за що бажати шаноби?

Хіба за те моє ніщо? — і це є найбільший обман.

Справді, пуста слава — то люта зараза і найбільший обман, бо вона відвертає від справжньої слави і відбирає небесну благодать.

Бо як тільки чоловік стане собі подобатися, то він Тобі не до вподоби; як тільки поженеться за людськими похвалами, позбувається правдивих чеснот.

А справжня слава і святі радощі — це хвалитися ради Тебе, а не ради себе; радіти в Твоєму імені, а не своєю чеснотою; не тішитися ніяким сотворінням, хіба що задля Тебе.

Твоє ім'я нехай славиться, не моє; хай величають Твоє діло, не моє; нехай благословиться Твоє святе ім'я, а мені хай ніщо не припаде з людських похвал. Ти моя слава, Ти радість мого серця.

Ради Тебе я стану хвалитися і веселитися весь день, а про себе нічим не похвалюся, хіба що своїми немочами (2 Кор. 12, 5).

Нехай собі жиди шукають слави між собою; я ж глядітиму тієї, що походить від самого Бога.

Бо вся людська слава, всяка дочасна шана, всяка світова велич проти Твоєї вічної слави — марнота і мана.

О, Правдо моя і моє милосердя, мій Боже! Свята Тройце! Тобі єдиній хвала, честь, сила і слава во віки вічні!

Глава 41
ПРО ПОГОРДУ ВСЯКОЇ ДОЧАСНОЇ ШАНОБИ

Господь. Сину, не бери собі того до серця, коли бачиш, як інших людей шанують і вивищують, а тебе