Читати книгу - "Співучасть у злочині"

Таблиця 2.1.

Ознаки складу створення злочинної організації (ст. 255 КК)

Нерідко кримінальні справи повертаються на дослідування чи припиняються внаслідок суб’єктивного (іноді дуже спірного) підходу суддів до розглядуваного питання. Саме тому Пленум Верховного Суду України у п. 1 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23 грудня 2005 р. № 13 звернув увагу судів на те, що при розгляді кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями, необхідно враховувати: норми Кримінального кодексу України, в яких визначено особливості кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини у співучасті (ст. ст. 26–31); ознаки злочину, що вказують на його вчинення організованою групою (ч. 3 ст. 28) або злочинною організацією (ч. 4 ст. 28); положення статей Особливої частини КК, якими передбачено додаткові ознаки спеціальних видів таких груп чи організацій (ст. ст. 257, 258, 260 КК України).

Суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, але й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, — щодо виду об’єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об’єднання, наявності у нього корупційних зв’язків, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо. У мотивувальній частині вироку необхідно наводити дані про те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану групу чи злочинну організацію, як довго вона функціонувала, відомості про організаторів об’єднання та характер стосунків, які склалися між ними і членами останнього.

При розгляді багатоепізодних справ судам слід установлювати, на якому етапі злочинної діяльності об’єднання набуло ознак стійкого і до якого саме виду воно належить, маючи на увазі, що нерідко об’єднання зазнає таких змін після вчинення ряду злочинів у простих формах співучасті (групою осіб або групою осіб за попередньою змовою) або трансформується з одного виду в інший (наприклад, декілька організованих груп об’єднуються у злочинну організацію, організована група озброюється і набуває ознак банди).

На думку деяких авторів, злочинна організація — це та ж організована злочинна група, але із значно вищим ступенем організованості[215]. Інші автори вважають, що злочинна організація є якісно новим утворенням, що виникло на основі консолідації стійких злочинних груп[216].

У законі про кримінальну відповідальність (ч. 4 ст. 28 і ст. 255 КК України) злочинна організація не диференціюється. У той же час у науці спостерігаються різні підходи до розв’язання цієї проблеми.

Зокрема, А. І. Долгова вважає, що слід розрізняти злочинні організації і злочинні співтовариства, які є різними видами організованих злочинних формувань. Злочинна організація створюється для широкомасштабної спільної злочинної діяльності, суспільна небезпека якої полягає не в спрямованості на вчинення тяжких злочинів, а в самому існуванні такої організованої структури, що здійснює широку організовану злочинну діяльність особливо в економічній сфері, заподіюючи масштабну економічну шкоду[217]. Під злочинним співтовариством А. І. Долгова розуміє деякий координаційний орган, що має риси «кримінальної профспілки» для злочинців — професіоналів і риси партії, коли воно починає впливати на політичні процеси в країні[218]. Слід зазначити, що названі поняття мають більш чіткі розбіжності, ніж розбіжності між поняттями «організована група» та «злочинна організація» (ч. 3 і 4 ст. 28 КК України).

На нашу думку, у кримінальному праві терміном «злочинне співтовариство» слід позначати об’єднання організаторів, керівників та інших представників організованих злочинних груп, створене з метою розробки й реалізації заходів для здійснення злочинної діяльності. Сутність такого об’єднання полягає у спільній діяльності, спрямованій на створення сприятливих умов для вчинення злочинів іншими особами шляхом консолідації злочинного середовища.

Що ж стосується вчинення учасниками організованих злочинних об’єднань конкретних злочинів тієї чи іншої тяжкості, а також діяльності за їхньою організацією, керівництвом, плануванням, створенням умов для їх здійснення, то ці дії охоплюються законодавчим формулюванням співучасті у злочині й поняттям «організована злочинна група».

Як справедливо зазначають Л. Д. Гаухман, С. В. Максимов, необхідність встановлення кримінальної відповідальності за організацію злочинної організації та участь у ній стала очевидною після того, як вітчизняна практика боротьби зі злочинністю стихійно (тобто поза прямим зв’язком з буквою закону про кримінальну відповідальність) виділила цю форму злочинного об’єднання як самостійну[219].

Кримінально-правове значення поняття