Читати книгу - "КРАХ, Альберто Моліна Родрігес"

димовий сигнал. Я не взяв із собою з машини, коли приїхав в Бока Сієга, транзисторного приймача з вмонтованим в нього передатчиком — це могло викликати підозру: не можна ж слухати музику під час такої важливої наради.

— Що ж ти зробив? — спитав Бланко.

— Нічого. Він, певно, вирішив, що то я сам із собою розмовляю, — відповів Монтальво. — Більше не було можливості передавати інформацію, а вранці Кіт, вислужуючись перед Аренсібією, не дозволив мені брати приймач із собою. Побачивши Роландо і Оскара в «Тарамарі», я не відважився заговорити з ними. На нараді згадувався якийсь Данієль, я не знав його, і могло статися так, що й він був у «Тарамарі» і потім викаже мене, підтвердивши, що я зустрічався з якимись людьми. Тому я вирішив написати повідомлення на серветці. А коли я стояв у Касабланці і вовтузився з мотором, до мене підійшов якийсь чоловік і запропонував допомогти. Це був наш товариш, він встановив у машині передатчик.

— Слухай, Монтальво, — запитав Бланко, — а як тобі сподобався димовий сигнал? Фуллєда і я поморочилися з ним.

— Чудово! Коли я побачив дим, подумав, що десь ми схибили і завод справді горить. Я скипів, хотів кинутися на бандитів, але стримався. А тут і ви з'явилися.

— Гадаю, якби ми не з'явилися, — пожартував капітан Кармона, — ти й сам би розправився з бандитами. Зубами б загриз!

Маріо, він же «Сокіл», він же й механік і, врешті, він же офіцер управління державної безпеки Хосе Кармело Монтальво, посміхнувся.

Сліпуче сонце щедро заливало теплом поля, школи, лікарні, заводи, будови, вривалося крізь вікно і в цю кімнату.

Довгий Кайман — рідна Куба — спокійно й врівноважено дихав.

Оглавление Розділ перший   ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ   ДЯДЬКО ТАСУЄ КАРТИ…   …ПАСТКА…   …ПОЧИНАЄ ГРУ   ДЕЩО З НЕОПУБЛІКОВАНОГО   ПОРТРЕТ ОДНОГО ЧОЛОВІКА   ПОКЕР Розділ другий   SOS ДО ДЕПАРТАМЕНТУ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ   СЛІДИ НА ПІСКУ   «СОКІЛ» Розділ третій   СКАЧУТЬ СКЕЛІ ЕПІЛОГ