Читати книгу - "Будь моїм, Тома Глубокова"

Кир

Було так незвично, що Ігнатов впрягся через мене, а тому я відразу попросив, щоб він ні копійки не витратив на цю людину. На його пекельне майбутнє, якщо точніше. Мені було не по собі і він це прекрасно розумів. Я любив свою незалежність і тому вирішив, що Сашкові точно не варто і далі допомагати. Але я був дуже вдячний за цю підтримку. Це дорогого коштує.

Та й немає, напевно, вже тих витрат, які я не можу покрити. Саша дав мені чудовий поштовх і я буду лестити йому, якщо скажу, що всі мої досягнення - його заслуга. Я все ще вважаю себе досить розумною та здібною людиною.

Гога зазвичай любив відпочивати в моєму клубі. Поки Саша вів машину, я обдзвонив директорів і один з них підтвердив - Горяїнов знаходився в окремому кабінеті з черговою дівчиною.

І ми погнали в ”Героїн". На місто опускалися сутінки, але я практично мріяв ще сьогодні потрапити до Лілі. Її розбите обличчя стояло перед очима і по дорозі я домовився прискорити процес “закриття” батька, перевірку матері та інших близьких друзів. Всі необхідні докази я перекрив грубим хабарем. Саме так я завжди діяв від імені Ігнатова з державою. Докази і так були всі на обличчя, блять, але... Я так не хотів чіпати Лілі з цим усім процесом, що мені було простіше заплатити і надіслати з клініки висновки. Головне, щоб їй не дошкуляли непотрібними питаннями слідаки.

Звичайно, в клуб ми зайшли без зброї. Навіть в нормальному вигляді - правда, я до сих пір був в тонкій толстовці і спортивних штанях, що надів ще вранці, коли мені подзвонила маленька. Ну, нічого, господар я в будь-якому вигляді.

Тільки но нас пропускає охорона, Дарина, адміністратор клубу, виходить до нас і з готовністю показує в сторону віпок:

- Горяїнов у третьому кабінеті. Будуть якісь побажання? - звичайно, вона впізнає і Сашу, і Льошу, посміхається їм теж.

- Віскі і поїсти чого. А то Кирило Маратович ризикує знепритомніти від голоду, - Льоша посміхнувся.

- Часу немає. Тільки віскі, Дарина, - я це говорив вже на ходу, а біля дверей дівчина залишила нас. Я, відкривши без стуку двері, увійшов.

Горяїнов якраз досліджував рот своєї чергової дівки. Хоча я не буду стверджувати, що не навпаки. Якраз вона і сиділа на ньому верхи, спідниця непристойно задерта вгору. Мужик, перші секунди не бачачи нас, стрепенувся:

- Що ви собі дозволяєте?

Я сів навпроти дивана, де він міг і сексом зайнятися ще через кілька хвилин, і насупився.

- Ще місяць тому ти особисто платив мені штраф за таку хрінь. У мене пристойні заклади, а ти псуєш всю репутацію, Гог. Хочеш, щоб ти був у чорному списку? Або того гірше? - ще відчуваючи адреналін і силу в кожному м'язі, я був упевнений в собі як ніколи. Та й перевага сьогодні явно на моєму боці.

- Бля, Кир, - чоловік, зі східним корінням, посміхнувся п'яненько і скинув з себе дівчину, як непотрібну річ. Вона, блиснувши очима, уважно подивилася на мене, а потім вирівняла спинку, побачивши моїх мовчазних друзів. Для неї їх зайнятий статус взагалі ніяким боком не заважав. Для таких, як вона, важливо, щоб було побільше бабла. І, на жаль, таких занадто багато.

Особливо видно, що Гога перестав її цікавити вже через хвилину. Крім двох моїх супутників, я теж вважаюся заможніше цього придурка. З деякими людьми вона буде спілкуватися тільки, коли показуєш рівень доходу. Хоч і сперечатися, що мені не подобається мій статус або моя дружба з «правильними» людьми, не буду. Бо подобається.

- Не "Бля, Кир", - я хмикаю. На стіл, поруч з їх вечерею, ставить офіціантка мій улюблений віскі і три склянки. Я наливаю алкоголь майже однаково і дві склянки беруть мої друзі. - А " Кирило Маратович, давайте обійдемося без штрафу і пробачимо борг Меньшова», - посміхаюся, зробивши ковток і відчуваючи, як міцна, трохи пряна рідина розносить по тілу розслаблення.

- Борг Меньшова? А тобі яка з цього вигода? Він програв мені вже дуже багато, щоб я просто так пробачив це, - Горяїнов посерйознів, глянув на Ігнатова і ковтнув.

- Раз кажу, то вигода є, правда? - хмикнув. - Та й навряд чи людина з довічним зможе виплатити тобі хоча б долар, - я абсолютно спокійно спостерігав, як співрозмовник нервово п'є віскі.

- Довічним? - здивовано запитує він. - А що сталося?

- Мало не вбив свою доньку. А так як моя вигода  виключно в ній - раджу не намагатися її трясти. Вона і так, як я розумію, борг в три тисячі доларів сплатила тобі, - останній факт було з'ясувати дуже просто. Досить було дізнатися, з ким грав ще цей мудак і скільки Лілі віддала в банки.

Не збігалися тільки три з половиною тисячі. Де вона їх поділа, мені вже не цікаво, адже це її гроші. Я сподівався, що вона залишила щось на одяг. Або інше барах... На будь-яке інше задоволення.

- Так, віддала його дочка. Вже не знаю, як так швидко, але... Якщо у неї такий шанувальник... - мужик хмикнув. - Якщо пробачиш мені штраф, я пробачу борг. Позбутися його - найкраще, що може бути, якщо чесно. Така гнида... Сказав, що хоче виграти гроші для хворої дружини. Я навіть запропонував йому допомогу... Але, як ти розумієш, він нічого не захотів, тільки бабки програв.

- Добре, що ти тямущий, - я киваю, випиваю віскі. В інший би день я обурився на те, що він ставить мені умови, але сьогодні не маю вже сил.

- Кир, а що з обличчям? - Гога зупинив мене на першому ж кроці.

- Вставили мізки на місце де-кому, - Саня посміхнувся. - Гог, давай, щоб більше не довелось повторювати?

- Та зрозуміло, Гнат, куди мені з вами тягатися, - улесливо хмикнув чоловік.

- Славно.

На вулиці я закурив і оглянув друзів, які були напружені, поглядаючи на веселі компанії біля ганку клубу. Давненько, напевно, вони не відпочивали так.

- Сімейне життя кладе табу на таке життя? - забавно, думаю, що саме з ними я сьогодні. Не з Вітом чи Гринею. Саша мені найближче давно, а Льоша недавно став таким же. Хоча я дуже добре ставлюся до всіх них.