Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

Краще капітанові не стало ні до вечора, ні до ранку, ні за два дні. Але й помирати, попри прогнози Марка, він не поспішав. Хоча йому було дуже погано. Айдек напував його водою та бульйоном, притримуючи за плечі, бо самому Велівері сидіти було складно. Марк і Каяр по черзі тягали воду у велику балію, маг її потім охолоджував, і туди садили Юміла охолоджуватися, коли температура тіла піднімалася дуже високо. Корабельний лікар, закупивши мішок трав, робив якісь зілля і на третій день навіть зумів змішати таке, після якого температура впала, і капітан щасливо проспав половину доби, не прокидаючись від болю і через те, що його трясло від неіснуючого холоду.

А ближче до вечора четвертого дня, коли схудлого і позеленілого Веліверу в черговий раз годували бульйоном, від якого його вже нудило, один з морячків, що повернулися з берега, притяг на корабель дівчину дуже легкої поведінки. Якщо судити з бойового розфарбування обличчя та декольте, через яке за бажання можна було роздивитися її туфлі. На чому сукня трималася, Ліїн так і не зрозуміла. Чому моряків із цією особою пустили, спочатку теж. А потім дівчина хрипко і нетверезо засміялася і впала поруч із бортом, якраз так, щоб з берега не було видно. Де, шпурнувши на палубу дерев'яну лялечку і поворухнувши пальцями, практично миттєво сплела свою ілюзорну копію, яку з шумом та скандалом особисто Айдек швиденько виштовхав на причал.

Копія пішла кудись у місто, п'яно посміхаючись і ледве утримуючись на ногах. А дівчина легкої поведінки накинула на плечі моряцьку куртку, стягнула пишну спідницю, під якою виявилися чоловічі штани, пов'язала косинку і перевальцем пішла до кают, старанно не повертаючись розмальованим обличчям до берега.

Захоплена перетворенням Ліїн пішла слідом і зовсім не здивувалася, коли дівчина увірвалася до каюти капітана, як до себе додому.

— Душечко! — радісно вигукнула вона гарним грудним голосом. — Кажуть, ти захворів.

Велівера щось пробурмотів.

— Так-так, я пам'ятаю, що одразу мала зникнути, щоб мене вважали померлою разом із дорогим Яміном. Містом уже ходять плітки, що він мене в жертву приніс і не зміг впоратися з отриманою в нагороду силою, так що тут все гаразд. А я переодяглася в мужика, навіть бороду наклеїла, досі все свербить, магії трохи додала, щоб було помітно, що маскування магічне, але незрозуміло, що жінка чоловіком прикидається... Загалом, так старалася, так старалася, прогорілим контрабандистом, що тікає від приятелів, прикидалася. Човен найняла, сподіваючись, що пересяду на «Гордість Ловарі» подалі від острова, а Марк підправить пам'ять Йозеку та його трьом синам. А ви стоїте біля міста та не поспішаєте мене підібрати. Можна образитися на тебе, душенько. Завжди ти не вчасно хворієш.

Повз застиглу в коридорі Ліїн галопом промчав не розчесаний і напіводягнений Марк. На мить застиг біля дверей у капітанську каюту, а потім кинувся в середину, радісно ревучи:

— Мелано!

Ліїн хмикнула і пішла слідом за ним.

Коли вона підійшла до каюти, Марк кружляв у обіймах розмальовану дівчину, а капітан дивився на них так, ніби в нього заболіли всі зуби одразу. Потім маг дівчину відпустив і став чітко і небагатослівно пояснювати їй, що сталося з Веліверою. І не встигла Ліїн схаменутися, як асистувала незнайомці, підтримуючи її під лікоть, щоб рука менше втомлювалася при лікуванні капітанського боку. Тому що лікувати слід, тримаючи руки над опіком і в жодному разі не ворушачи ними до кінця лікування. Під другий локоть її дбайливо підтримував Марк. Лікар прямо тут на столі змішував трави, які перераховувала дівчина, капаючи в суміш із принесеного нею флакона, через що в каюті пахло терпким і кисло-солодким одразу.

— Ось, — нарешті видихнула дівчина, поводячи втомленими, незважаючи на підтримку, плечима. — Тепер накладіть мазь і дайте йому снодійного, щоб не надумав підвестись і піти щось перевіряти. А завтра я ще зміцнююче зроблю. І можемо відпливати.

— Ми й досі не відплили? — здивувався капітан, мабуть почав нормально міркувати.

— Якби ми відпливли, ти б точно не вижив, — сказав Марк. — Не турбуйся, привід у нас був. Ми запаси міняли, виявивши, що нам завантажили заражене пліснявою зерно. Каяду вдвічі більше заплатити довелося.

Велівера зітхнув.

— Зараз ми можемо відплисти?

— На ранок зможемо, — рішуче сказала лікарка.

— Зрозуміло. Мелано, що ти тут робиш? Не дочекалася ти нас, слід було сідати на інший корабель і…

— Душенька, я ж тобі не якась дурна курка. Зрозуміло ж, якщо ви мене не підібрали за два дні, значить, сталося щось серйозне. Так що я переодяглася, посиділа в однієї надійної подружки. Біля вікна сиділа, намагаючись не пропустити когось, хто мене знає. А потім дочекалася, подарувала подружці парочку непримітних коштовностей із тих, що привезла з собою… ти ж згоден, що чесність, надійність та дружбу слід заохочувати? Згоден, от і добре. Вона там Марка чекає, а то мало, раптом хтось з'явиться з розпитуваннями... Загалом, взяла я твого морячка під руку, дочекалася, поки він мене впізнає під шаром білил і рум'ян і пішли ми радувати портових вантажників. Кажуть, у тебе це вже в звичаї входить. У кожному порту якихось дівчат з корабля викидаєш. Ось підійшли ми до корабля, дивлюся, а там хтось темненький, у тебе переодягнений, боцману щось пояснює. Але точно не ти, рухається інакше і на берег зовсім не дивиться. Думаю, зовсім погано з моїм душечкою, ну, і поспішила, як змогла. Вчасно прийшла, правда?

— Правда, — не став сперечатися капітан, який мужньо боровся з дією сонного зілля.

— От і добре, а тепер спи. Марк з Айдеком тут без тебе впораються. А команда без твоїх вказівок виведе корабель на велику воду. Не турбуйся.

Голос лікарки звучав м'яко та заспокійливо. І капітан піддався, заплющив очі і заснув, прямо так, сидячи. І Марку довелося акуратно його укладати.

А дівчина озирнулася, зупинила погляд на Ліїн і життєрадісно запитала:

— Одягом поділишся? А то мені довелося весь свій багаж утопити, тільки найнеобхідніше залишила. Навіть даровані дурником Яміном коштовності зараз риб на дні дивують своїм блиском. Сподіваюся, Йозек зуміє їх дістати, він добрий мужик і гроші йому не завадять. Дістане, камінці витягне, вони непомітні, золото розплавить і купить собі нормальний кораблик замість своєї руїни. А що, скарби у цих водах часто знаходять. Мусить колись і хорошій людині пощастити.