Читати книгу - "Магія Часу: Ключі іншої реальності. Книга 2, Vasyl Shyrman"

До того моменту, коли людина усвідомлює
страхітливу природу знання,
вона усвідомлює і те, що смерть на цьому шляху
— вірний попутник, незамінний партнер, який завжди поряд.
Смерть є головним чинником,
що перетворює знання на енергію, на реальну силу.
Дотиком смерті завершується все і все,
чого вона торкнулася, стає силою.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Саме тому маг говорить: "Це так і це буде так". Маг не передбачає майбутнє — він фактично творить його. Коли маг усвідомлює, що смерть – це його незамінний партнер на шляху, який завжди поруч, він починає перетворювати знання в енергію, в реальну силу. Тому маг – це маг волі. Він проявляє свою волю, трансформуючи знання у силу. Дотик смерті завершує все і все, до чого смерть торкається, стає силою.

Звичайна людина живе щодня, не замислюючись про смерть. Якщо почати розмову про смерть зі звичайною людиною, вона, у кращому випадку, буде дивитися здивовано або з ввічливістю змінить тему. У гіршому – вона скаже: "Не треба говорити про смерть". Вони думають, що похід раз на рік до кладовища достатній, щоб "побачити" смерть, але й тоді вони не до кінця її сприймають.

Маг же бере смерть своїм другом. Чому? Тому що це найбільш ефективний спосіб визначити справжню цінність речей. Смерть – це полотно, на яке ми кладемо будь-яку річ у цьому житті, матеріальну чи нематеріальну, і запитуємо: наскільки це важливо відносно смерті? Якщо завтра я помру, що для мене справді має значення? Маг постійно задає собі це питання: "Якщо завтра мене не буде, чи має значення те, що я роблю сьогодні?".

І важливо лише тут і зараз. Завтра мені буде байдуже, в який одяг мене вдягнуть і як мене поховають. Звісно, я хотів би, щоб мене кремували згідно з певними біоенергетичними принципами, а попіл розвіяли. Але чи зможу я це контролювати? Чи зможу я сказати, що це дійсно має для мене значення? Коли моя свідомість, мій дух покине тіло, вони можуть зробити з ним що завгодно. І я вже не матиму влади над цим. То чи має це сенс?

Чи має сенс, наприклад, витрачати час на фітнес-клуб, прокачуючи своє тіло, продовжуючи собі життя? Ви тільки подивіться – люди витрачають 2-3 години, а іноді й більше, на тренування, щоб наростити м’язи або нібито поліпшити здоров’я. Але вони витрачають ці дорогоцінні години замість того, щоб просто взяти рюкзак, взутися і вийти на прогулянку до лісу, насолоджуючись природою. Або зробити щось інше, наприклад, почитати книгу, переглянути щось цікаве для себе. Вони зосереджені на фізиці тіла.

Але тіло все одно помре. І я хочу сказати вам, що багато хто думає, ніби людина вмирає через куріння – рак легенів або ще щось таке. Проте у мене є власна позиція: людина вмирає не від куріння і рак з'являється не через це. Причина – у неправильному мисленні та ставленні до життя. Ось звідки беруться всі ці "тюрми" у головах людей.

Зазвичай виходить так, що людина, яка ніколи не курила і не пила, часто вмирає від раку, викликаного невдоволеністю і самообмеженням, ніж та, яка могла дозволити собі пити, курити і жити до глибокої старості. Питання полягає не у тому, чи тренується людина фізично, чи ні, а в ефективності її життя. Ось де справжнє питання. Мода на фітнес-клуби – це лише приклад, я нікого не критикую. Якщо людині це подобається, нехай робить це для свого задоволення. Головне, щоб вона отримувала радість від цього.

Я говорю про тих, хто сліпо слідує моді чи культивує так званий здоровий спосіб життя. Але перед обличчям смерті всі ці речі не мають жодного значення. Вони рівні нулю. Ти бігав від смерті чи насолоджувався життям – різниці немає. Розумію, що у місті великий стрес і людям потрібна якась розрядка, але люди, що живуть за містом, більш розслаблені й спокійні. Хоча, знову ж таки, все це відносно.

Саме тому маг оцінює все через смерть. У північній традиції є богиня смерті Хель. Насправді якщо ви вивчите міфологію і поглянете на неї з цього боку, то зрозумієте, що Хель вчить жити і вона скоріше богиня життя, а не смерті. Адже саме смерть вчить жити.

Нещодавно я переглянув фільм. У цьому фільмі за участю Джонні Деппа розповідається про професора літератури, який дізнався, що невиліковно хворий і йому залишилося жити лише пів року. Якщо лікуватися, він зможе прожити півтора року. Для себе прожити ці півтора року у лікуванні, стражданнях, болю, постійній боротьбі — просто існувати у ліжку, або ж прожити ці пів року, скільки залишилося, але прожити так, як він хоче. Знаєте, цей фільм — своєрідна підказка. Я переглянув його і він показує, що смерть — це найкращий порадник. Коли людина усвідомлює, що все одно помре, що вона більше не буде жити, то починає по-іншому ставитися до життя. Вона перестає прикидатися респектабельним професором, ведучим в якомусь університеті і стає просто собою, починає говорити прості речі, такими, якими вони є. Він відкрито виражає те, що йому подобається і що ні. Він вирішує спробувати те, чого раніше не робив, щоб у нього не залишалося ілюзій, що щось добре чи погано.

І ось кредо цього фільму, як і кредо мага: життя повинно бути насиченим, яскравим і повним. Потрібно говорити правду лише тим, хто готовий її почути, інакше немає сенсу взагалі про це говорити. Бо якщо людина не готова сприйняти твою правду, то залиш її при собі. Чи потрібна ця правда іншій людині? Тому маг ніколи не скаже іншій людині: "Ти живеш так чи так" або "Тобі потрібно робити це або те". Людина повинна сама стати на шлях пошуку і поставити питання. І якщо їй цікава думка іншої людини і вона вважає її авторитетною, то може отримати ключ. Якщо ж ні — питань немає.

Життя для себе — це життя для суспільства? Ні, це життя егоїста. Так, люди часто вішають ярлики. Але я вам скажу: для мага це байдуже. Егоїст? Гаразд, егоїст. Ледар? Окей, ледар. Хто там я ще? Можливо, хтось напише десь у коментарях, що це за чувак несе маячню, що за дурниці він молов. Друзі, будь ласка, якщо це вам не підходить — проходьте мимо. Бо для мене це має менше значення, ніж для вас. Я надаю цьому значення лише всередині себе, як і казав раніше. Для мене це означає зовсім інше.