Читати книгу - "Приречений кохати, або Надія короля Ерланда, Ольга Обська"

Мікстура бадьорості подіяла. Втому як рукою зняло. Надя навіть сповнилася певною повагою до місцевих аптекарів — не так у них тут все й погано з фармацевтикою.

Збори на бал пройшли гладко. Лізі обрала сукню кольору передзахідного неба, простежила за всіма важливими і незначними деталями і відправила до великої зали палацу в повній впевненості, що підопічна на майбутньому танцювальному марафоні буде най-най-най.

Ну, в планах самої Наді було не стільки танцювати, скільки зайнятися детективним розслідуванням. У голові засіло питання — навіщо Ерланд регулярно їздить до віщунки. Засіло так міцно й ґрунтовно, що витіснило усі інші думки. Хотілося докопатися до суті — це допоможе краще зрозуміти норовистого клієнта.

Версій у Надії було декілька. Перша і найочевидніша — Його Величність навідується до провісниці, щоб перевірити слова придворного астролога — чи справді зірки напророкували королю землянку. Друга версія була трохи хитромудрішою — Ерланд їздить у ліс не заради того, щоб побалакати з віщункою. Там, у її будинку, захованому від сторонніх очей, він зустрічається з кимось іншим. Наприклад, із коханою. Чому це лісова мешканка надає своє житло в оренду для любовних зустрічей, звичайно, велике питання, але поки що не таке актуальне. І третя версія була найменш імовірною — Ерланду дорога віщунка сама по собі: як подруга, як цікава людина, як співрозмовниця — та як завгодно.

Яким чином Надя зібралася вивідувати інформацію? Поки що нічого радикального чи кримінального в планах не було. Просто спробує під час танцю розговорити Базиля — той, напевно, щось знає. А може, й інші партнери розкажуть щось цікаве про Ерланда, якщо їх правильно і невимушено підвести до потрібної  теми.

Щойно опинилася в урочистій пишності великої зали палацу, Надія на якийсь час забула про всі свої детективні плани. Її поглинуло живе море ошатно вбраних дам і кавалерів, яке хлюпалося і пінилося, яскраво освітлене вишуканими світильниками, що граційно звисали зі стелі. Легкий запах парфумів, шелест спідниць та голоси-голоси-голоси — вони зливалися у загальний збуджений гул передчуття свята.

Гості трималися групками по кілька людей, і Надя відчула себе трохи некомфортно через те, що так поки і не познайомилася з кимось ближче, щоб прибитися до якоїсь зграйки і безтурботно балакати про те про се, поки дійство не почалося. Шкода, зараз поряд не було Марини, сусідки по кімнаті. Вони завжди парою приходили на студентські вечірки, і біля них одразу ж утворювався острівець веселої компанії.

Наді залишалося тільки сісти на софу і спостерігати, як гості тишком-нишком поглядають на неї, явно обговорюючи нещодавні події турніру. Очі шукали Ерланда, але той, мабуть, ще так і не повернувся зі своєї таємничої подорожі. Натомість брати-блондини, Вільгельм та Фелікс, звичайно ж, уже були у залі. Надя побоювалася, що вони можуть стати джерелом дрібних і великих неприємностей. Добре хоч, поки кожен із них перебував у щільному оточенні шанувальниць, які не відпускали їх ні на крок.

Довго нудьгувати на самоті Надії не довелося — її знайшов Базиль. Присів поруч поважний і привабливий в парадній мантії майже до підлоги. От тільки як він, цікаво, зібрався танцювати в такому непристосованому для швидких рухів одязі?

— Я не завсідник балів, — посміхнувся він Наді, — але не міг не скористатися нагодою стягнути з вас борг. Ви ще не забули про нього?

— Ну, що ви, Базилю, — усміхнулася вона у відповідь, — звичайно, я пам'ятаю, що винна вам танець. Адже я прийняла вашу паперову троянду.

Музиканти в однакових блискучих позолочених вишивкою сюртуках ударили по струнах, і зал наповнила легка мелодійна музика вальсу. Вільгельм і Фелікс, як по команді, прорвали кільця шанувальниць і кинулися до Надії, але запізно — Базиль уже стояв навпроти, галантно схиливши голову. Надя підвелася з софи і присіла в реверансі, приймаючи запрошення. Наскільки її імпровізація вийшла естетичною, залишалося лише гадати. Хоча перед початком балу вона, звичайно, трохи прорепетирувала цей загадковий елемент місцевих танців перед двома глядачами: дзеркалом та Лізі. Остання була у захваті.

Як не дивно, мантія не заважала Базилю рухатися граціозно і майстерно вести Надю поміж пар, що кружляли навколо. Мабуть, Магістр трохи прибіднявся, коли натякав, що не любитель танців. Ну, якщо танцювальні па даються йому так легко, настав час починати мучити його розпитуваннями.

— Базилю, як ви вважаєте, чому Його Величність так довго відсутній? Він знову поїхав до неї, до віщунки?

Магістр підняв брову:

— Скажіть, Надіє, всі земні психологи такі… е-е-е… з хитринкою?

— Ви про що? — зробила невинний вираз обличчя Надя.

— Хіба я коли-небудь казав, що Його Величність відвідує віщунку?

— Але хіба ви не знаєте, які чутки гуляють палацом? Ви їм не вірите?

— Ну-у… диму без вогню не буває.

Ухильна відповідь, але Наді її вистачило, щоб остаточно переконатися — Ерланд навідується саме до провидиці.

— Навіщо він до неї їздить? Хоче перевірити слова придворного астролога?

— Не думаю. З цим віщунка не в змозі йому допомогти.

— Чому? Адже вона читає по руці та очах.

— Але не вміє читати по зірках. Лише астролог знає, якою є воля небес. Тільки йому дано побачити, кого Світила напророкували в королеви Тай-Наїля — з ким має одружитися Його Величність, щоб уникнути бід.

Ось так перша версія Наді відпала. Ерланд їздить до віщунки не для того, щоб перевірити, чи не помилився астролог із «діагнозом», наказуючи одружитися з землянкою. Але в голові відразу промайнула інша думка.

— Зате провидиця може бачити майбутнє, чи не так? Отже, вона знає, чи дослухається Ерланд поради зірок чи порушить їхню наполегливу рекомендацію? Вона може застерегти чи дати пораду.

Вираз обличчя Базиля набув таємничості:

— Вона не стане давати поради чи розповідати про свої видіння Його Величності. Нікому не стане. Якось вона вже зробила передбачення, а потім дуже пошкодувала про це. І не питайте, про що йдеться. Я й так сказав вам більше, ніж слід. Вмієте ви розговорити співрозмовника, — посміхнувся Магістр.