Читати книгу - "Тільки на папері, Anna Vesper"

— Що за... — пробурмотів він, підводячись.

   Картинка, яку він побачив, змусила його серце стиснутися. Вероніка лежала поряд, прикрита лише ковдрою, а її голе плече було обернене до нього. Максим подивився на себе — він також був без одягу.

    «Що сталося?» — паніка наростала в голові. Він схопився з ліжка, озираючись довкола. Квартира Вероніки, напівтемрява й запах її парфумів.

— Прокинувся? — пролунав її голос.

   Вона піднялася з ліжка й розтягнулася, наче кішка, що задоволена своєю здобиччю.

— Що ти зі мною зробила? — голос Максима був наповнений злістю й страхом.

— Не драматизуй, — посміхнулася вона. — Ми просто добре провели час.

— Я нічого не пам'ятаю.

— Це й на краще, правда? — її очі блищали небезпечно.

   Максим підняв телефон із тумбочки й побачив останнє повідомлення, надіслане Софії: «Приїдь за адресою вул.Білозерська 38, кв.11. Сюрприз чекає на тебе.»

   Його серце впало в п'яти.

— Ти що зробила?!

— Лише допомогла Софії дізнатися правду, — спокійно сказала вона, загортаючись у шовковий халат.

— Що ти накоїла?! — крикнув він.

   Вероніка лише посміхнулася:

— Я показала тобі правду, Максиме. Вона не повернеться до тебе. Ти повернешся до мене, бо їй ти вже не потрібен.

— Я ніколи до тебе не повернуся! — викрикнув він.

— Побачимо, — відповіла вона, сідаючи на диван.

   Максим вийшов із квартири, грюкнувши дверима, повний відчаю й люті. Він зрозумів, що тепер йому потрібно боротися за Софію, як йому довести їй, що між ним і Веронікою нічого не було і він її не кохає?