Читати книгу - "Новини"

в наш час вони вже стали справжніми раритетами. Іншу стіну займала книжкова шафа, довгі стелажі були забиті купами стандартної радянської літератури. Зокрема, там було повне зібрання творів Сталіна. У кутку колихалася на товстих ланцюгах боксерська груша, поряд — залізні бруси з турніком і шведською стінкою. Під заґратованими вікнами акуратно складені грубі пакунки перетягнутих мотузками газет та листівок з «лівими» назвами — «Бумбараш», «Робітничий спротив», «Пролетар» і тому подібне. На стіні плакат: Сталін у білому френчі посміхається в слухавку, нижче, навскіс, напис: «Придем к изобилию!»

Доповідь насправді вже йшла. Тут зібралося десь півтора десятка молодих хлопців; усі вони розсілися на стільцях і двох потертих стареньких диванчиках посеред кімнати. Хтось пив чай або каву, хтось сидів з блокнотом і ручкою, ще один, широкий і кучерявий хлопець, набирав текст на ноутбуці. Наблизившись до нього, я ледве не ахнув: це був не хтось інший, як «єврей-фізкультурник» Віталік власною персоною! Але він навіть не повернув до мене голову, а я не встиг з ним привітатися, бо мій провідник указав на вільний стілець, і я був змушений сісти. Ніхто навіть не подивився в наш бік. Всі уважно слухали.

Доповідачем був товариш Дванадцять. Він повільно походжав посеред кімнати, розтлумачував свої тези, іноді повторював сказане і відповідав на запитання. Всі погляди були прикуті виключно до нього. Треба зауважити, що оратором він був не аби-яким і знав, як заволодіти увагою слухачів. Одягнений товариш Дванадцять був по-простому, але не без вигадки — на ньому були спортивні штани і чорна футболка з веселим андеграундним принтом: вождь світового пролетаріату Володимир Ленін з мускулистою, наче в бодибілдера, рукою показував усім опонентам середній палець. Під малюнком пишнів напис: «Fucking Revolution!» Років зо два тому я бачив у продажу подібні футболки, але ця, здається, відрізнялася. Можливо, вона навіть була зроблена на замовлення.

Доповідь товариша Дванадцять називалася «Про наші засади». Цю доповідь, мабуть, і зараз частково можна знайти в Інтернеті. Я приведу тут те, що мені вдалося запам’ятати, в тому порядку, який я логічно вибудував у голові пізніше. Звичайно, дещо я забув, однак завдяки журналістській звичці фіксувати важливі речі, суть доповіді товариша Дванадцять збережено майже повністю. Для зручності я поділив її на тематичні блоки, розмістивши їх у логічній послідовності. Вважаю, що для читача ця доповідь може виявитися цікавою — адже це майже аутентичне історичне джерело про тогочасне підпільне життя Харкова.

Про організацію. Неосоціалістичне угруповання «Долг» — це політична організація, близька до радикальних партій лівого спрямування. Вона ставить собі за мету створення тоталітарного лівого руху і тоталітарної лівої партії. Кожен товариш має чітко розуміти, що «Долг» — це не буржуазна говорильня, а політична структура прямої дії. Ми не правозахисники, не гранітоїди, а бойовий авангард робітничого класу. Ба більше: ми хижацький оскал робітничого класу. Наше угруповання створене з народу, для народу і в інтересах народу. Тому абсолютно правильно називати наше угруповання народно-визвольною організацією.

Про владу. Неосоціалістичне угруповання «Долг» — на сто відсотків тоталітарна організація (звичайно, у розумінні буржуазних лібералів). Ми цього ніколи не приховували. Ми можемо створювати тимчасові союзи і коаліції з організаціями і партіями лівого і навіть буржуазного спрямування з метою досягнення якихось тактичних перемог, але ми не збираємось ні з ким і ніколи ділитися завойованою владою. Лишень отримавши абсолютну владу в країні, ми зможемо розпочати ті Великі зміни, котрих вимагає від нас Історія. В нашій агітації слід зосередити увагу на тому, що влада потрібна нам не для особистого збагачення, а задля реалізації безсмертних ідей Рівності, Свободи, Братерства.

Про ідеологію. Неосоціалістичне угруповання «Долг» виступає за побудову нової суспільної формації — неосоціалізму. Ми повинні утвердити неосоціалізм спочатку в Україні, а потім на теренах всього колишнього Радянського Союзу. Ми віримо в побудову неосоціалізму в одній окремо взятій, країні. Ми поки що не ставимо питання про будівництво неокомунізму, скасування держави як такої, відміну грошей, націоналізацію всіх без виключення підприємств, заборону приватної власності, усуспільнення особистого майна і навіть жінок, бо час для цих історичних зрушень ще не настав. Ці питання ми будемо вирішувати після отримання влади. Ми не гурток якихось марксистів, які без кінця теоретизують, але й мізинцем не ворухнуть заради Революції. Ми, неосоціалісти,— практики. Ми кожного дня робимо конкретні кроки до знищення влади капіталу.

Про СРСР. СРСР — це наша велика Вітчизна, яку в нас украли. Поразка СРСР у холодній війні знищила завоювання Жовтня. Наш обов’язок — повернути вкрадене у народу. Ми маємо відродити могутню державу, соціальну справедливість, ядерну зброю, безкоштовну медицину, велику науку, безсмертну культуру, гідне життя для робітників і селян. Усе це дав нам соціалізм. А неосоціалізм подарує вільним народам ще більше — космічну експансію, гарантований базовий дохід, біохакінг, науково-технологічний стрибок, кіберсвободу, трансгуманістичні звитяги, сексуальний комфорт та багато інших цікавинок.

Про наше коріння. З малого жолудя виростає величний гіллястий дуб. Чим вище його крона здіймається до сонця, тим глибше його коріння впинається у ґрунт. Наше коріння — глибоке й міцне, життєдайне та живильне. Це — Велична Надлюдська Партія Більшовиків ленінсько-сталінської доби. Кожен товариш має не тільки шанувати священні імена Володимира Ілліча Леніна і Йосипа Віссаріоновича Сталіна, а й бути знайомим з ідеями Льва Троцького, Миколи Бухаріна, Олександра Зіновьєва, Фелікса Дзержинського, Яна Лациса, а також інших теоретиків і практиків більшовизму. Для нас не має значення, хто з цих людей наприкінці життя виявився шпигуном, а хто загинув у результаті нещадної внутрішньопартійної боротьби за владу. Для нас головне — в якій мірі ці люди були більшовиками, в якій мірі їхні ключові ідеї — більшовицькі. Ми маємо експропріювати їхній більшовизм і викинути на смітник історії зради та шпіонаж.

Про Гітлера в контексті