Читати книгу - "Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди"

Тепло можна отримати від таких речей, як іскра, або якщо терти речі одна об одну дуже швидко, або навіть сонячне світло, яке сяє крізь збільшувальне скло. Ви, напевно, можете придумати безліч інших речей, які можна використати. Секретний інгредієнт номер 3:  ПОВІТРЯ

Вам потрібне ПОВІТРЯ для вогню. Насправді вам потрібно що-небудь у повітрі. Але це така величезна надсекретна інформація, що ви повинні прочитати до самого кінця, щоб усе з’ясувати.

Виготовлення власного вогню

Потріть руки. Швидше. Так швидко, як тільки можете! Відчуваєте, як вони гарячі?! Вони ще не загорілися? Ні? Не хвилюйтеся, ваші руки не спалахнуть. Навіть якщо ви їх дійсно дуже розігрієте.

Пам’ятайте, що руки не є чудовим паливом, вони зовсім не придатні для розведення вогню.

Щоб розвести вогонь, потрібне гарне паливо. Невеликий шматочок сухої деревини буде хорошим паливом. Тоді потрібно ваше паливо дуже добре розігріти. Ви могли б розігріти дерево, потерши його дуже швидко з іншим шматком дерева. Наприкінці додайте трохи більше повітря, легенько дмухаючи над ним, і ВЩУХ!! Ваш вогонь.

Після того як щось загорілося, воно віддає своє власне тепло, і тому вогонь стає все гарячішим і гарячішим. Настільки гарячим, що може перекинутися на інші речі, поки все навколо не буде у вогні. Ось чому ми повинні бути дуже обережними при розкладанні багать. Якщо ми знаємо, як почати вогонь, ми повинні також знати, як ПОГАСИТИ ВОГОНЬ. Але це вже інше питання.

Супер Наукові Секрети

1) Належне наукове слово для речей, які загораються, ВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНО.

2) «Вогненебезпечно» і «легкозаймистий» означають те саме. Нерозумно, але це правда!

3) Належне наукове слово для вогню ГОРІННЯ.

4) Повітря складається з безлічі різних газів. Газ, який нам потрібен для горіння, це ВЕЛИЧЕЗНИЙ СЕКРЕТ… Т-ссс. Він називається кисень.

Чому ми живемо в різних краïнах, а не в одній?
Ден Сноу, історик

Незважаючи на те що всі люди однакові, наші давні предки подорожували так далеко по всьому світу від Тасманії до Тімбукту і від Аляски до Абердін, вони розвивалися по-різному. За тисячі років у них з’явилися різні кольори шкіри і мови, вони винайшли різні релігії і способи життя.

Кілька тисяч років тому люди почали створювати країни. Виникли, наприклад, країни Китай, Японія і Єгипет. Проблема полягала в тому, що люди в Китаї не знали, що люди в Єгипті існують, тому що не було жодної машини, поїздів, літаків, телефонів, Інтернету та навіть великих кораблів. Таким чином, вони не мали можливості увійти в контакт одне з одним і домовитися про одну спільну країну.

На той час коли люди дізналися про існування одне одного й різних країн, вони вже не хотіли об’єднувати країни. Королі, королеви, імператори і керівники не хотіли приєднуватися до інших країн, тому що не хотіли ділити свою владу або свої палаци з ким-небудь іще.

Вони закликали людей залишатися осторонь від інших країн. І люди зазвичай погоджувалися на це.

Вони підтримували у своїх підданих недовіру до жителів інших країн, адже ті розмовляли дивно, вживали дивну їжу, вклонялися іншому богу і навіть мали інший вигляд. Вони хотіли зберегти свою країну, тому що звикли до неї. Вони розуміли: якщо вони приєднаються до іншої країни, все може змінитися. І такі зміни дуже лякали багатьох людей.

Деякі люди думали, що мати багато маленьких країн нерозумно. Вони думали, що було б набагато краще, якби всі жили в одній країні, бажано, щоб вони нею й керували. Вони посилали армії, щоб завойовувати інші країни. Але часто люди, яких завойовували, хотіли повернути свою країну собі, тому що їм не подобалися нові, іноземні владарі й вони були незадоволені тим, що зазнали нападу і їхні друзі вбиті або поранені.

Сьогодні ми можемо подорожувати по всьому світу або поговорити з кимось через Інтернет, незалежно від того, де він перебуває. Ми можемо їсти ту саму їжу, що і в Шанхаї або Сандерленді. Скоро комп’ютери будуть в змозі перекладати з однієї мови на іншу з такою ж швидкістю, як ми говоримо. У нас є більше спільного з іншими людьми в інших країнах, ніж у наших предків. В Організації Об’єднаних Націй або в країнах Європейського союзу згодні працювати в тісній співпраці і приймати закони і встановлювати права, однакові в багатьох країнах світу. Можливо, ми поступово наближаємося до життя в одній великій глобальній країні.

Що робить мене таким, який я є?

Це запитання – одне з найскладніших серед тих, що нам надсилали. Ми запитали спеціаліста із палеоантропології, професора психології та дитячого письменника, що вони думають про це.

Професор Кріс Стрінгер, палеоантрополог

Якщо звернути увагу на те, як дорослі готують страву, можна помітити, як вони добирають інгредієнти, наприклад м’ясо, овочі, спеції, можливо, користуючись рецептом із кулінарної книжки.

Якщо уявити, що твоє тіло – це страва, то інгредієнтами будуть усі клітини та гормони, які складають та змушують працювати тіло. Рецепт, у якому вказано всі інгредієнти та різноманітні способи їх приготування, називається генетичним кодом. Це схоже на крихітну, але дуже довгу інструкцію зі створення тебе. Цей генетичний код був закладений у яйцеклітині, яка зародила твоє життя всередині твоєї мами. Усі наші генетичні коди