Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

 - Йди-но, хлопче, он туди, і сиди тихо, мов миша, - сказав полісмен  і відчинив якісь дверцята, що зразу здалися Ерікові звичайною стінною шафою. Але потім він побачив, що то було щось схоже на кімнату відпочинку - дуже маленьку, без вікон, її освітлювала лампа денного світла під стелею, а в кімнатці поміщалися тільки  пошарпаний диван, невеликий столик та сейф у кутку.  Ерік присів на краєчок дивана і прислухався. Двері за ним відразу зачинили, і майже нічого з того, що відбувалося у кабінеті, він не міг розібрати - лише чиїсь кроки, голоси, потім все стихло. Хлопець не знав точно, скільки він так просидів - бо в кімнатці не було вікон, годинника він не мав, а мобільний  відібрали при обшуку. Якоїсь миті він  навіть задрімав, потім відразу отямився, встав, походив туди-сюди, підійшов до дверей, але відчинити їх не наважився. Йому здалося, що всі про нього забули, і  він тут, у цій мишоловці, сидітиме ще дуже довго...

Але саме в цю мить двері відчинилися. На порозі стояв Майкл. Він простягнув Ерікові його ( вірніше Теда) документи, смартфон, гаманець - усі речі, котрі перед цим в нього конфіскували.

 - Пішли, - скомандував, і Ерік знову слухняно попрямував за ним. Коли вони вийшли в коридор, Ерік зі здивуванням побачив, що за вікнами уже темно.  Поліцейський провів його якимись закапелками на перший поверх. За весь цей час вони не зустріли жодної живої душі - чи то більшість співробітників уже розійшлися по домівках, чи Майкл  спеціально вибрав такий маршрут, щоб їх ніхто не побачив. Полісмен  дістав із кишені ключа та відчинив двері у закутку коридору. Звідти війнуло нічною прохолодою.

 - Давай, забирайся звідси, - сказав Майкл, похмуро зиркаючи на Еріка. - І запам'ятай - тебе тут не було. А як почнеш  ще ляпати язиком - матимеш неприємності.

Як тільки Ерік переступив поріг, двері за ним різко зачинилися. Він переборов себе, щоб не зірватися з місця і не побігти. Пішов неквапливо, як, мабуть, зробив би Тед.  Тоді не витримав і озирнувся. Висока темна будівля байдуже дивилася на нього безліччю неосвітлених вікон.  Ерік нервово здригнувся та прискорив ходу. Скоро він буде удома.

"Я вже думаю про квартиру Теда, як про свій дім", - здивовано констатував  він.