Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 39.

Мені вистачило лише миті, щоб зрозуміти, що вони не були просто друзями. Такі фотографії друзі не роблять. Друзі не дивляться так один на одного. Просто друзі не біжать стрімголов, як Саванна, лише для того, щоб я не побачила їх разом.   

  

Розуміння всього цього зупинило приплив повітря в мої легені, голова закрутилася, а сестра тим часом вирвала знімки з моїх рук.   

  

- Оце ж я незграбна, - промовила вона немов вибачаючись, а сама тим часом заглядала мені в очі й вивчала мою реакцію.   

  

- Нічого, - невпевнено відповіла я, - ти у мами нездара і всі це прекрасно знають, - я намагалася пожартувати, але вийшло відверто погано.   

  

Відвівши в бік підозрілий погляд, Сава зібрала все, що ще не було безповоротно втрачено і попрямувала до під'їзду, поки я намагалася взяти себе в руки. Безрезультатно. Це стало просто жахливим відкриттям. Ніяк не могла зібратися з думками й поводилася немов механічна лялька. За інерцією розпаковувала речі, відповідала на запитання сестри, пила, їла... поки не витерпіла.   

  

Весь день я проходила сама не своя до тих пір, поки ввечері не сіла на кухні навпроти сестри й не почала ставити їй питання, попередньо поклавши перед нею цю фотографію. Набравшись сміливості й умовивши себе, що це все було просто збігом, я вирушила до сестри, для того, щоб вона підтвердила мої здогади й щоб я вже, нарешті, змогла перестати себе мучити безглуздими припущеннями.   

  

Зайшовши в кімнату, в якій сестра сиділа і щось гортала пальцем в телефоні, я вирішила не ходити навколо:   

  

- Хто це? - Я поклала перед нею їхню спільну фотографію.   

  

- Що? - Саванна завмерла, її очі почали зрадницьки бігати по знімку, і я починала нервувати, її реакція ніяк не сходилася з тим, що я очікувала від неї.   

  

- Ти моє питання не розчула? Хто цей хлопець поруч з тобою? - Мій голос звучав різкіше, ніж я того хотіла, і я боялася злякати сестру таким тиском.   

  

- З яких це пір тебе почали хвилювати мої хлопці? - Саванна підвела брови й зло на мене подивилася. А від слів "мої хлопці" мене трохи повело.   

  

- Хлопці? Він твій хлопець? - Рівним голосом я поставила своє наступне питання.   

  

- Яка різниця?! - Сестричка була роздратована, її пальці зім'яли фото і заховали його в кулачках. Це було вже смішно, їй богу.   

  

- Твоє нерозділене кохання, судячи з того, як ти на це все болісно реагуєш... - я вирішила трохи змінити тактику ведення допиту.   

  

- Навіть дуже розділене, - сестра так посміхнулася мені у відповідь, що мене кинуло в жар. Що вона мала на увазі?!   

  

- Ууу, - я спробувала зобразити інтерес і захват, - і скільки ви вже разом?   

  

- Ти ж його згадала, не могла не згадати! Ти була його викладачем? - Саванна подивилася на мене з цікавістю.  

  

- Звідки ти знаєш?  - На мить, всього лише на мить сестрі вдалося похитнути мою удавану байдужість.  

  

- Він сам розповідав, що ти дуже нудотна, - вона сказала це не без задоволення.  Схоже їй лестило те, що її залицяльник вважав мене не дуже-то і веселою.  

  

- Таааккк?  - Протягнула я з інтересом, намагаючись приховати отруту, яка плескалася всередині мене, - що ще він сказав?  

  

- Він сказав, що таких зануд як ти потрібно ще пошукати.  Тому я тобі нічого і не говорила, напевно, таке не дуже приємно чути?  - Дуже цікаво, значить трахати мене йому було весело, а в усьому іншому я була занудою?  

  

- Ой, та подумаєш, як ніби мені є діло, що думав про мене якийсь шмаркач п'ять років тому, - а у самої на душі стало так паршиво, що захотілося заритися з головою в ліжко і заволати в подушку.  

  

- Ну чому ж п'ять?  Він говорив мені це не так вже й давно, - мої ноги підкосилися, пальчики на руках заніміли, і я дивилася на сестру очима повними нерозуміння. Чому мені здавалося, що сестра мене ненавиділа в цей момент? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно