Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Крістоф

Колись, я вже зупинявся у цьому готелі. Коли переїхав до Ортелю, і перший тиждень не мав де жити, поки в моєму будинку не завершився ремонт. Тоді Софі тут ще не працювала. Дідько, та п'ять років тому вона, мабуть, ще в школі вчилася, в той час, як я вже завершував свою "творчу" кар'єру. Наречений або коханець з мене такий собі, але зараз, принаймні, не соромно підійти до неї, бо виглядаю я на всі сто. Скромність недоречна, бо це факт. Я виглядаю набагато краще, ніж торік. Зараз я наче втілена мрія усіх ескортниць, які мріють отримувати від роботи не тільки гроші, а ще й насолоду. Дорогий, привабливий, духмяний, досвідчений, щедрий, відносно розумний... Хоча, розумні не заселяються в готель тільки заради того, щоб здійснити свою давню мрію і трахнути тутешню покоївку. Трясця... Не покоївку. Конкретну дівчину, яку я б хотів взяти, навіть якби вона прибирала на вулиці пусті пляшки і собаче лайно. 

В номері я причепився до керуючого готелем, який знав, що я відомий у Ортелі ресторатор, і тому був дуже люб'язним. Навіть занадто.

– Мені треба, щоб в мій номер прийшла дівчина, - наказав я, одразу помітивши, як його очі посміхнулися, але в цілому обличчя емоцій не видавало.

– Авжеж. Якісь побажання? - не подобається мені хід його думок.

– Мені треба, щоб одна з ваших покоївок прибрала мій номер.

– Але... Перепрошую, номер нещодавно був прибраний, саме перед вашим візитом, - ніяково посміхнувся керуючий, намагаючись залишитися люб'язним.

– Ви не зрозуміли. Мені потрібно, щоб в мій номер завітала покоївка. Зараз, - твердо продовжив наказувати я, наче дуже поважний гість. – Здається, її звати Софі. Іншої мені не треба.

– Можливо, вам підійде хтось інший? Або не покоївка, а звичайна дівчина? Не з готелю... - цей недоумок намагався запропонувати мені куртизанку, оберігаючи своїх підлеглих. Дарма я висловився так неоднозначно. Тепер про Софі думатимуть, що вона не нехтує інтимом з гостями, які спеціально до неї приходять.

– Мені не підійде ніхто інший, бо мій номер негайно розпочне прибирати саме Софі. І саме прибирати, а не те, про що ви подумали, - суворо подивився я на керуючого, щоб він і думки не мав розпустити про дівчину брудні чутки. – Я чекаю. І не хвилюйтеся, вона отримає чайові за те, що виконає цю роботу.

Я не впевнений, що цей стиснутий горобець не розпустить чутки про Софі, попри мою переконливість. Хоча... Якщо їй стане некомфортно тут працювати, я б міг її переманити – в ресторан або додому. Зупинись, Кріс... Вона не твоя іграшка. І я ще не вирішив, чи дійсно хочу зробити її своєю або просто одноразово звабити. Я хутко пішов в душ, роздягнувся, трохи обмочився, і коли почув, що Софі увійшла в номер, почав витиратись, але прикриватися рушником не квапився.

– Перепрошую, - збентежена дівчина вже опинилася у ванній кімнаті, і я неохоче огорнувся рушником, щоб не доводити її до паніки. Проте... Не можу приховувати те, що мені сподобалося бути голим перед нею, а її реакція... Саме така, як мені треба. Не розбещена. Очі Софі ніби припечаталися до мого обличчя, і боялися дивитися нижче. Ймовірно, її поведінка на пляжі була сплеском через сварку з хлопцем, а не постійним явищем.

– Все добре, мадемуазель, - я поводився стримано і спокійно, хоча в думках... Вже трахав бідолашну, притиснувши до стіни.

– Вибачте, на дверях висіла табличка, що треба прибрати, - Софі прибрала пасмо волосся за вухо, і я відчув себе стурбовано, навіть попри дію заспокійливого. – Я не знала, що ви в номері. Можу зайти пізніше.

– Ще раз повторюю, все добре. Продовжуйте. Я не збирався йти з номера під час прибирання, тому ви все зробили правильно, - я байдуже озирнувся на неї, рухаючись з ванної. Не треба демонструвати, наскільки сильно я зацікавлений Софі. Вона має думати, що я тримаю відстань і зовсім не наважуюся йти з нею до кінця.

– Я почну з кімнати, якщо ви не проти, - розгублена і невимушена. Зовсім юна і щира. Я пошкодую про те, що вирішив зіпсувати її життя своєю нав'язливою появою. Але... Якщо діяти ненав'язливо, то можна буде зрозуміти, як вона ставиться до цієї появи. Чи є ймовірність того, що Софі щиро зацікавиться мною? В мене роздвоєння особистості. Сам не знаю, чого хочу...

– Уявіть, що мене тут немає.

Я вийшов з ванної, і розпочалося перше випробування для моєї солодкої Софі. Це прибирання вона запам'ятає надовго. Прибирання і мій шляхетний вчинок – пропозиція щодо роботи після того, як керуючий готелем шмаркач спробував присунути їй раніше за мене. Май повагу до старших, недоумку. Я перший помітив цю дівчинку, і тільки мені можна перетинати межу своїм неординарним пікапом. Щоправда, не знаю, хто саме дав мені на це дозвіл. 

Все відбувалося дуже стрімко – кілька наших розмов, зустрічей, і ось вже Софі працювала покоївкою в моєму будинку. Я маніпулював, їздив по її вухам, наче досвідчений психолог, нишпорив, підслуховував, робив дуже сміливі речі, виставляючи їх, як щось звичне... Але головне, що мені було це не потрібно. Нащо мені власна покоївка? Тим паче цілодобова... Клінінгу раз на тиждень цілком вистачило б, а її кулінарію могли б замінити страви з мого ресторану, але інакше я б не зміг платити їй великі гроші, яких вона потребувала. Дівчина мріяла навчатися у академії туризму, але без грошей буде вимушена вчитися на педагога, тому що так хочуть її батьки. Мої батьки теж ніколи мене не підтримували. Розумію, їм було важко підтримувати усі мої рішення, але відрікатися... Інколи мені здається, що я намагаюся стати ідеальним опікуном для Софі, який був би для неї підтримкою і опорою. Головним вболівальником. Може це батьківський інстинкт, а не пристрасть? Дурниці. Якби я сприймав Софі, як свою дитину, то моя турбота була б невинною, і я б не придбав для неї спідню білизну і секс-іграшки. Я від самого початку провокував її, і вона завжди йшла назустріч. Вона ніколи не давала жодного приводу думати, що я їй огидний і роблю щось не так. Це дивувало. Так, деякі дівчата люблять чоловіків подоросліше, щоб відчувати себе захищеними, забезпеченними, недосвідченими квіточками, яких вчать і про яких піклуються, але ж Софі... Вона більше схожа на дівчинку, яка прагне досягти всього сама, і закохатися в одногрупника або колегу. Що ж... Таке кохання в житті моєї Софі я не допущу. Я підкорюватиму її наче кіт на м'яких лапах – обережно і ненав'язливо, що вона сама не помітить, як мріятиме лише про мене. Підступний план летів шкереберть, бо я не витримував. Мої залицяння перетворилися на провокації і домагання, мої азартні почуття – на повне божевілля, яке супроводжувалося ревнощами і закоханністю, але Софі терпіла і це. Йшла на мій скажений вогник, наче азартна дослідниця. Мабуть, тільки її терпіння дозволило мені продовжити свої безглузді нетактовні дії. Чому вона так реагувала? Невже мені дійсно вдалося її звабити?