Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Здається, так. Бо тієї ж ночі, коли я подарував дівчині іграшку для самотніх розваг, вона сама прийшла до мене. Повністю гола. Можливо, несвідомо або випадково, або це дійсно був спланований вчинок... Вона прийшла. Софі так сміливо застрибнула під мою ковдру, що я навіть міркувати не став – одразу почав її обіймати, а відчувши відповідну реакцію продовжив торкатися більш рішуче. Всюди. За це можна потрапити за ґрати. Софі була сонна і її згода надто примарна, але... Як же швидко вона кінчила від моїх м'яких дотиків. Я тільки розпочав, і ось вже її дівчинка так запульсувала, що я сам ледь не кінчив, проте пішов за пігулками, тому що трахати напівсплячу жінку мерзенно навіть для мене. Я не цілував її. Поцілунки надто емоційна штука, і Софі могла отямитися і зрозуміти, що відбувається. Я планував повернути дівчину в її кімнату, але натомість не зміг відмовитися від сумісної ночівлі в міцних обіймах під однією ковдрою.

– Між нами нічого не було? - спитала бідолашна Софі вранці. Схвильована і розгублена... Я не зможу сказати їй правду. Вона відчуватиме сором.

– Між нами нічого не було, - роздратовано огризнувся я, та притягнув Софі до себе, повернувши у позу, в якій ми провели майже всю ніч. 

Маленька і тендітна, вона була пригорнута до мене, а я тим часом усвідомив, що ніколи нікого не було так приємно обіймати, як цю крихітку. Слідом прийшло інше усвідомлення – я хочу бути з нею, але моя залежність, проблеми з серцем, минула професія і різниця у віці, наче отрута, яка завжди заважатиме нам бути щасливими разом. Наші стосунки зіпсують майбутнє моєї Софі.