Читати книгу - "Грушевський, Скоропадський, Петлюра"

[9] Бевз Т. А. Формування Української держави за доби Центральної Ради (березень 1917 р. — квітень 1918 р.): автореф. дис. канд. іст. наук. — К., 1995. — С. 15.

[10] Гомотюк О. Є. Центральна Рада в українському державотворчому процесі (березень 1917 — квітень 1918).: дис. канд. іст. наук. — Тернопіль, 1997. — 24 с.

[11] Мотенко Я. В. Селянський рух в Харківській губернії (1917—1921 рр.): дис. канд. іст. наук. — Х., 2005. — 19 с.

[12] Цит. за: Ляйдінґер Г. «Червоні» проти «білих». Україна та «громадянська війна» в Росії // Окупація України 1918 року. — С. 86.

[13] Україна: політична історія. ХХ — початок ХХI століття. К.: Парламентське вид-во, 2007. — 1027 с.

[14] Україна: політична історія... — С. 35, 37.

[15] Масненко В. Історичні концепції М. С. Грушевського та В. К. Липинського. Методоло­гічний та суспіл.-політ. виміри української історичної думки 1920-х років. — К.; Черкаси: ­Брама-ІСУЄП, 2000. — С. 255.

[16] Тельвак В. В. Рецепція творчої спадщини Михайла Грушевського в історичній думці кінця XIX — 30-х років XX століття: автореф. дис. д-ра іст. наук. — К., 2009. — С. 17.

[17] Стецюк Н. В. Конституціоналізм в українській політичній та правовій думці (середина XIX ст. — кінець 80-х років XX ст.): дис. канд. юрид. наук. — Л., 2003. — С. 3, 29.

[18] Україна: політична історія... — С. 227, 229.

[19] Україна: політична історія... — С. 243, 248.

[20] Там само. — С. 244.

[21] Україна: політична історія... — С. 251.

[22] Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм. XV—XVIII вв. — Т. 3. Время мира. — М.: Прогресс, 1992. — 679 с. — С. 19.

[23] Верховцева І. Г. Діяльність земств Правобережної України (1911—1920 рр.): дис. канд. іст. наук. — Ізмаїл, 2004. — С. 11—12.

[24] Докл. див.: Бармак М. Формування владних інституцій Російської імперії на Правобережній Україні. Кінець XVIII — перша половина XIX ст. — Тернопіль: Астон, 2007. — 511 с. — С. 482, 483, 484, 485, 487, 488, 489, 490, 491; Комарніцький О. Б. Містечка Правобережної України в добу української революції (1917—1920 рр.): дис. канд. іст. наук. — Чернівці, 2005. — 20 с. — С. 8, 9, 10, 11.

[25] Гудь Б. В. Україно-польські конфлікти XIX — першої половини XX століття: етносоціальний аспект: дис. д-ра іст. наук. — Л., 2008. — 34 с. — С. 19—23, 25, 26.

[26] Ващук Д. П. Обласні привілеї Волині та Київщини: генеза і функціонування у другій половині XV — першій третині XVI ст.: автореф. дис. канд. іст. наук. — К., 2005. — 18 с. — С. 10—12, 14.

[27] Скрипник А. Ю. Діяльність адміністративних установ Подільської губернії (1793—1914 рр.): автореф. дис. канд. іст. наук. — К., 2007. — 20 с. — С. 10, 12, 15.

[28] Савченко В. Україна масонська. — К.: Нора-Друк, 2008. — С. 137—227 та ін.

[29] Дильонгова Г. Історія Польщі. 1795—1990. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — С. 58.

[30] Брачев В. С. Масоны в России: от Петра I до наших дней (история) // http://www. gumer. info/authors. php? name

[31] Брачев В. С. Указ. праця.

[32] Як показала О. Крижановська, принаймні деякі дослідники вважають «парамасонською, тобто не суто масонською, а такою, що існувала окремо й паралельно з масонським орденом».

[33] Всі важливі обставини та деталі див.: Брачев В. С. Указ. праця.

[34] Див.: Жванко Л. Всеросійський земський союз та Всеросійський союз міст: створення вертикалі допомоги біженцям Першої світової війни (український контекст) // http://dspace. nbuv.gov.ua/

[35] http://www.ukrmason.org/ukr/landmark.php

[36] http://www.ukrmason.org/ukr/12.php

[37] Докл. див.: Савченко В. Україна масонська. — С. 221 і далі.

[38] Див. розвідки К. Бондаренка: http://www.ukrmason.org/ukr/publication.php?pid=5 та О. Головенського http://www.malakava.com.ua/article/5926

[39] Дильонгова Г. Указ. праця. — С. 54.

[40] Валіон О. М. Роль М. Грушевського у національно-культурному відродженні українського народу (кін. ХІХ — поч. ХХ ст.): дис. канд. іст. наук. — Тернопіль, 2003. — С. 9, 15.

[41] Будз В. П. Філософія історії Михайла Грушевського... — С. 11, 16.

[42] Валіон О. М. Указ праця. — С. 15.

[43] Будз В. П. Указ. праця. — С. 11, 12, 13, 15, 16.

[44] Терещенко Ю., Осташко Т. Український патріот із династії Габсбургів. — К.: Темпора, 2008. — 381 с. — С. 6, 7, 47.

[45] Див.: Терещенко Ю., Осташко Т. Указ. праця. — С. 15, 16, 47.

[46] Див.: Терещенко Ю., Осташко Т. Указ. праця. — С. 7, 8, 10—13.

[47] Раухенштайнер М. Росія та Австро-Угорщина в Першій світовій війні. Війна, розпад та новий початок (1914—1918) // Окупація України 1918 року... — С. 31, 37.

[48] Україна: політична історія... — С. 255.

[49] Українська Центральна Рада: док. і матеріали: у 2 т. — Т. І. 4 березня — 9 грудня 1917 р. — К.: Наукова думка, 1996. — 588 с. — С. 397 (Далі — УЦР...).

[50] Див.: УЦР... — Т 1. — С. 465, 466—469.

[51] Україна: політична історія... — С. 272.

[52] Любовець О. М. Ідейно-політичні процеси в українських партіях у контексті альтернатив революційної доби (1917—1920): дис. д-ра іст. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. — К., 2006. — 31 с. — С. 25, 26.

[53] Грицак Я. Страсті за націоналізмом: іст. есеї. — К.: Критика, 2004. — 343 с.

[54] Грицак Я. Страсті за націоналізмом... — С. 48, 55.

[55] Салій І. Крах партійного колоса. // Факти, роздуми, застереження. — К.: Вирій, 2007. — С. 129.

[56] Грицак Я. Страсті за націоналізмом... — С. 55, 56—57.

[57] Причини цього він з безпосередньою щирістю перераховував у такому порядку: «надмірна молодість провідників»; «молодечість українського руху»; «брак сильної центральної партії»; «ідейні збочення тогочасного українства». Цит. за: Грицак Я. Страсті за націоналізмом... — С. 70.

[58] Грицак Я. Страсті за націоналізмом... — С. 59, 60. Автор також указує й на інші причини, як-от: «комбінація організованого й точно спрямованого масового терору»; «майстерне використання пропаганди»; вміння лідерів ухвалювати «реалістичні рішення» у «критичні моменти»; компроміс із національними рухами на околицях імперії, наслідком якого стало утворення СРСР, до ідеї якого більшовицькі лідери прийшли «під впливом розмаху наці­о­нальних рухів на окраїнах імперії». В іншому есеї — «Чому зазнала поразки українська революція?» — Я. Грицак розширює цей перелік, який набуває такого вигляду: відсутність стабільної ситуації та відносної національної суверенності; Росія та Німеччина «не квапилися визнавати українські домагання»; Антанта відмовилася поширити на Україну принцип права націй на самовизначення; сепаратний мир з Німеччиною, який «автоматично» перевів Україну в табір переможених; «федералістичний» ухил українських політиків; відсутність належного контролю за армією; організований і контрольований «зверху» більшовицький терор; кращий рівень більшовицької воєнної пропаганди. (Див.: С. 72, 73.)

[59] Грицак Я. Страсті за націоналізмом... — С. 75.

[60] Бунич И. Операция «Гроза». Ошибка Сталина. — М., 2002. — С. 678.

[61] Український національний рух в контексті визвольної боротьби народів Центрально-Східної Європи (кінець ХІХ ст. — 1920 р.): компаратив. аналіз. — 2002. — С. 13—14.

[62] Український національний рух... — С. 11.

[63] Стецюк Н. В. Конституціоналізм в українській політичній та правовій думці (середина XIX ст. — кінець 80-х років XX ст.): дис. канд. юрид. наук. — Л., 2003. — С. 10.

[64] Подковенко Т. О. Становлення системи законодавства України в 1917—1920 роках (Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР): дис. канд. юрид. наук. — К., 2004. — С. 5, 6, 18.

[65] Киевская мысль. — 1917. — 3 марта.

[66] Булгаков М. А. Киев-город // М. Булгаков. Белая гвардия. Киев-город. — Х.: Фолио, 2008. — С. 492.

[67] УЦР... — Т. І. — С. 37.

[68] УЦР... — Т. І. — С.