Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Аделіна 

Наші прекрасні вихідні біля моря минули занадто швидко, але ми повернулися з новими силами, з купою вражень і відчуттям нового життя. Виявилось, що хлопці, з якими ми познайомились, були з нашого міста і за декілька тижнів вони повертаються зі змагань. Тому я маю ще сходити на каву з Ромою, а Леся чекає Артема, бо здається він їй дуже сподобався. Він також як і його друг - блондин, але очі чи зелені, чи блакитні, дуже привабливий і приємний, не дивно, що подруга весь час про нього говорить. 

- Що ти вирішила? - Леся не питала мене всі вихідні, але я й сама розумію, що час визначатися. 

- Мабуть спробую знайти роботу. Просто так повернутися через тиждень додому, наче нічого не сталося, я не можу. Може Міла вже господарює в моєму дому, тобто в Денисовому...

- Так, це було б дивно - піти і повернутися, наче не було цього тижня.

- Угу. Якщо мені пощастить - я знайду роботу і орендую якусь квартиру, а якщо ні, то батько мене знайде і відвезе назад до квартири Бойка. 

- Якщо відвезе. Йому дуже зручна ваша сварка, він же хотів тебе повернути. Це чудова нагода.

- Точно, я зовсім про нього забула. Тепер я маю перейматися, щоб дійсно батько мене не знайшов. 

- То може почекати з роботою? Принаймні з офіційною. Тебе хоча б не так швидко відслідкують. 

- В цьому є сенс. Я можу писати курсові роботи, або вести бухгалтерський облік комусь, допомагати з податковими звітами, навіть фотографом підпрацьовувати. Варіанти є, це вже добре. 

- От і вирішили. Жити можеш поки, що в мене. Якось вже помістимося в одній кімнаті. - Леся жила разом з мамою, вона не була проти, того щоб я трохи в них побула, тому я залюбки залишусь ще. - А зараз давай розберемо речі, в душ, а потім я буду збирати речі на роботу. Завтра знов побачу Влада, можливо він буде питати за тебе.

- Точно! Денис захоче поговорити і визначити, що саме зараз між нами. По телефону він не може зі мною зв'язатися, єдиний варіант знайти мене - це дізнатись у тебе. 

- Не переймайся, я нічого не скажу йому. - Леся закрила уявну блискавку на роті і закрила на замок. 

Поки подруга була на роботі я відправила всім фото з морської відпустки. Виявилось, що дуже приємно робити для людей якісь прості речі безкоштовно, ще виклала оголошення з приводу роботи на різних платформах, описала свої вміння і переваги. І тепер готувала нам вечерю, мама Лесі ще на роботі, сама подруга має прийти раніше. Після маленької відпустки в мене наче якась супер сила з'явилася, такий ентузіазм до всього. По звуку зрозуміла, що прийшла Леся.

- Йди геть, я тебе не запрошувала. Та відчепись від мене. - Дівчина явно з кимось сварилася. - Я тебе не пущу.

- Наче це мене стримає. - Дідько, це Влад, цього варто було очікувати.

- Ліно, ти тут?

- Пусти його, все одно ти його не зупинеш.

- Хоч у когось є здоровий глузд. 

- Ти диви який він спостережливий, знайшов здоровий глузд. 

- На відміну від тебе я не сліпий і здатен помітити більше ніж здається. - Що відбувається між цими двома?

- Наче я сліпа. 

- Як би це було не так, ти б бачила далі свого носа.

- Звідки ти знаєш як далеко я бачу? 

- Та годі вже! Припиніть сперечатись. - Вони обоє повернули голови в мій бік і нарешті замовкли. 

- Чого ти сюди прийшов? - Я вперла руки в боки.

- Прийшов з тобою поговорити з приводу Дена. А в ідеалі взагалі забрати тебе і відвезти додому.

- А сам він вже не може зі мною поговорити, певно дуже зайнятий Мілою.

- Ось про це я і хотів поговорити.

- Не має про що говорити, я достатньо бачила, тому розмови зайві.

- Це не те, що ти подумала, все зовсім не так Ліно.

- Звичайно. Я не хочу нічого не хочу чути ні про твого друга, ні про їхні стосунки з Мілою, ні про те, що я не так зрозуміла. Думаю досить розмов, ти можеш йти. 

- Я не піду, поки ми спокійно не поговоримо.

- Ти наче розумний хлопець, а не розумієш слів. 

- Ти дуже помилилася на рахунок розумного. - Подруга буркоче собі під носа.

- Ти мене чув, я не збираюсь нічого обговорювати. Леся допоможи його звідси вигнати.

- Оце я з радістю. - І ми обидва почали виштовхувати кремезного Влада з коридору квартири. Ми ледь його виставили і зачинили за ним двері. 

- Повір я його не приводила сюди навмисно, він цілий день мене діставав, а потім прослідкував за мною, я його помітила вже в під'їзді. 

- Звичайно я тобі вірю, але мене обурює, те що прийшов саме Влад, а не Денис. Це ж які в нього справи, що він підіслав свого друга, а не приїхав сам.

- Бо він козел, ми це вже знаємо. 

- Він остаточно розтоптав все хороше, що між нами було.

Мені терміново потрібно підшукати собі житло, було безглуздо сподіватися, що у подруги мене не знайдуть. Я остаточно вирішила обрати себе і своє життя, і втекти подалі від людей які мене ображають. Можливо доведеться змінити не лише квартиру, а й місто. Хоча б на якийсь час. Не впевнена, що мене згодом не знайдуть, але я матиму хот трохи часу пожити як сама того хочу.