Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"

- Чого ж мене не добила?

- Навіщо? У ролі підозрюваної ти була куди кориснішою. Тепер менти шукатимуть невідому Лізу, поки їм це не набридне. Вона знала, що татусь не дасть тобі сісти, але підкласти тобі свиню хотілося. Вона заздрила твоїй красі і статку. Звісно, не говорила цього, але це було видно. Далі продовжувати?-ми одночасно кивнули.- Все складувалося не дуже добре. Арні вимагав документи, але в неї їх не було. Вона прибігла до мене і тряслася тут від страху. Дізналась, що Гром вліз у всю цю історію. Не могла зрозуміти, що пов’язує їх з Євою. Перелякалась не на жарт, адже коли Гром дізнається хто вона насправді, живою не залишить. Я сказала їй щоб вона тікала з міста доки не пізно. Вона ніби послухала. Що було далі не знаю. Про її смерть мені сказала вже вона.

-Отже, хто її вбив ти не знаєш?-запитав Олексій.

-Не знаю. Але думаю, що це або Арні, або Гром. Більше нікому.

-А чому Гром бажає її вбити?-задала я питання, яке мучило мене вже декілька днів.

-Так, це ж…-вона злякано глянула на Олексія.

- Це справи не стосується.-відрізав він.-Сподіваюсь ти все розповіла?

-Більше додати мені нічого.- вона підвелася і дістала з пачки сигарету.

-Ну, дякую за цікаву розповідь. Як і обіцяв, цього разу допоможу. Але тільки цього разу.

Маршал кивнув мені і пішов у бік виходу. Я підвелася зі стільця і попрямувала за ним. Але почула голос Віри і обернулася:

-А Гром знає в чиїй компанії ти проводиш час?

-А як це його стосується?-здивувалась я.

-Навіть так? Оце сюрприз його очікує. Хотіла б я побачити це…-голосно засміялася вона. Я хотіла було уточнити, що вона має на увазі, але Маршал потягнув мене за руку і ми вийшли з квартири.

-Все таємне завжди стає явним,-заявив Маршал, коли ми сідали в авто. Вигляд мав діяльний і навіть пустотливий, наче те, що відбувається, приносило йому задоволення. Що не скажеш про мене. Я не могла повірити в те, що Сергій особисто вирішив підставити мене. Йому не потрібна була я як людина, йому було потрібне життя в достатку, яке він хотів повернути, шантажуючи мене. Невже він був настільки підлою людиною? Чи може я сама винна, адже не була для нього нормальною дружиною. Потім мої думки перескочили з Сергія на Андрія. Чомусь його особа мене цікавила значно більше. Чому ж так сильно його боялася Ганна? Цікаво, а Маршал знає? Думаю знає, адже він перебив Віру, не даючи змоги розповісти мені. А якщо я його запитаю прямо, чи розповість він мені? Тільки я зібралася запитати його, як помітила, що ми паркуємося не далеко від мого дому. Я так пірнула у свої думки, що не помітила як ми приїхали.

-Ку-ку,-насміхався він з мене,-прокинулась, спляча красуня?

-Ми що, більше ніде не поїдемо?

-На сьогодні все. В мене, між іншим, ще купа справ є. Шуруй додому. Без потреби з квартири не виходиш, двері нікому не відчиняєш. Загалом, оголошую стан облоги. Завтра десь в обід зателефоную, і продовжимо гру в сищики.

-Значить, для тебе це гра? - не змогла я втриматися від зауваження.
-Не варто ставитися до життя надто серйозно, - відповів він. 

- До нових зустрічей, мій блідолиций друже.

- Бувай, Та, що не шукає легких шляхів.

Він зробив ручкою і покинув мене, а я некваплячись пішла додому, міркучи, чим зайнятися ввечері. Але біля моєї квартири на мене чекав сюрприз.

-Привіт,-Андрій стояв і підпирав стіну.