Читати книгу - "Бентежна кров, Джоан Роулінг"

зникла Марго. Він одразу перейшов до дат, пов’язаних з Ессекським Різником, і щойно Сатчвелл сказав, що одинадцятого вересня, коли було викрадено Сьюзан Маєр, він святкував тридцятиліття друга, Талбот фактично припинив ставити йому питання. Але знову ж таки, ми маємо обведену дату, не пов’язану зі злочинами Кріда, ще й величезний хрест коло неї. Цього разу це шістнадцяте квітня.

— Де Сатчвелл жив, коли зникла Марго?

— У Камдені,— відповів Страйк і показав нову сторінку зі звичним друкованим текстом свідчень.— Ось, дивися, про це є в записах Лосона. Не так уже й далеко від Клеркенвеллу. Лосонові Сатчвелл пояснив, що вони з Марго не бачилися вісім років, випадково здибалися на вулиці й домовилися зустрітися і поговорити. Він нічого особливо не приховував від Лосона, можливо, знаючи, що Уна чи Рой уже розповіли поліції про це. Він навіть сказав, що хотів поновити стосунки з Марго, що схоже на перебір,— він аж надто старався показати, що приховувати йому нічого. Сатчвелл розповів, що замолоду в них з Марго кілька років тривав буремний роман, але врешті-решт Марго зустріла Роя і розірвала стосунки. Алібі Сатчвелла підтвердилося. Він розповів Лосонові, що сам-один малював у студії в Камдені, але о п’ятій годині дзвонив звідти. Стаціонарні телефони — це не сучасні мобілки, там важче щось підробити. Також о шостій тридцять Сатчвелл вечеряв у місцевій кав’ярні, де його добре знали, і свідки погодилися, що справді його бачили. Тоді він пішов додому перевдягнутися і приблизно о восьмій мав зустріч з друзями в барі. Всі, з ким Сатчвелл, за його словами, був, це підтвердили, тож Лосон вирішив, що й Сатчвелл чистий.

Страйк прибрав свідчення Сатчвелла зі значно меншого тепер стосу паперів.

— Тож нам лишається третій і, як на мене, найцікавіший підозрюваний, якщо не рахувати Денніса Кріда. Ось: Стів Датвейт.

Якщо Роя Фіппса лінивий режисер узяв би грати роль чутливого поета, а Пол Сатчвелл досконало втілював образ рок-зірки сімдесятих, то Стів Датвейт ідеально підійшов би на роль крутого пацана, дотепного й нахабного, такого собі хлопа з народу. Він мав блискучі темні очі й заразливу усмішку і носив зачіску малет; Робін згадалися молодики з обкладинки старої платівки «Бей-Сіті Роллерз», яку її мама досі обожнювала, чим дуже веселила своїх дітей. В одній руці Датвейт тримав кухоль пива, а другою обіймав за плечі чоловіка, чиє обличчя з фотографії вирізали, проте костюм на ньому був такий самий дешевий, пом’ятий і лискучий, як у Датвейта. Датвейт розпустив широку яскраву краватку й розстебнув комір, демонструючи ланцюжок на шиї.

Торгівця-ловеласа розшукують через зниклу лікарку

Поліція розшукує продавця вікон Стіва Датвейта, який зник після стандартного допиту у справі зниклої Марго Бамборо, лікарки двадцяти дев’ятьох років.

Двадцятивосьмирічний Датвейт покинув роботу та квартиру на Персиваль-стріт у Клеркенвеллі, не лишивши нової адреси.

Датвейт — колишній пацієнт зниклої лікарки, чиї часті візити до симпатичної білявої терапевтки викликали в персоналу клініки підозру. Друзі комівояжера кажуть, що Датвейт мав «добре підвішений язик», і не думають, що він мав якісь серйозні проблеми зі здоров'ям. Вважають, що Датвейт надсилав доктору Бамборо подарунки.

Датвейт зростав у прийомних родинах. Він не виходить на зв’язок з друзями з сьомого лютого. Повідомляють, що після зникнення Датвейта поліція обшукала його помешкання.

Трагічний роман

«Він тут чимало накоїв, чимало збурив,— каже колега з віконної компанії, який зволів лишитися неназваним.— Справжній паливода. Мав роман з чужою дружиною. І та врешті-решт наковталася пігулок, і діти лишилися без матері. По правді, ніхто тут не сумує від того, що Датвейт зник. Ми тільки зраділи. В голові одна пиятика й дівки, а працювати не хотів».

«Ласа здобич»

На питання про стосунки Датвейта зі зниклою лікаркою колега відповів таке:

«Стів тільки дівчатами й цікавиться. Знаючи його, лікарку він мав би за ласу здобич».

Поліція прагне ще раз допитати Датвейта та просить усіх, хто знає його місцеперебування, повідомити про це.

Коли Робін дочитала, Страйк, який саме допив першу пінту, спитав:

— Ще питимеш?

— Цього разу я принесу,— відповіла Робін.

Вона пішла до шинкваса й почекала там серед черепів і штучного павутиння. Бармен був розмальований під чудовисько Франкештайна. Робін замовляла напої неуважно — всі думки були про Датвейта.

Повернувшись до Страйка з пивом, вином і двома пакетами чипсів, вона сказала:

— Знаєш, стаття несправедлива.

— Кажи.

— Люди часто не розповідають колегам про свої проблеми зі здоров’ям. Датвейт міг здаватися своїм друзякам цілком здоровим, коли вони пили в пабі. Це не означає, що він не хворів. Може, в нього були якісь психологічні негаразди.

— І як це часто буває,— кивнув Страйк,— ти влучила просто в яблучко.

Він покопався в нечисленних паперах, що ще лишалися в стосі, й видобув рукописний документ, але охайний, без Талботових кривульок і хаотичних дат. Страйк не встиг нічого сказати, а Робін уже знала, що цей стрімкий округлий почерк належить Марго Бамборо.

— Історія хвороби Датвейта,— пояснив Страйк.— Поліція її отримала. «Головний біль, розлад шлунку, втрата ваги, серцебиття, нудота, кошмари, неспокійний сон»,— зачитав Страйк.— Висновок Марго... ось, бачиш... такий: «труднощі на роботі й в особистому житті, сильний стрес, ознаки тривожного розладу».

— Ну, його заміжня подруга вкоротила собі віку,— сказала Робін.— Таке не вразить хіба тільки психопата, правда?

У думках Страйка промайнула тінь Шарлотти.

— І я так подумав. А ось дивися ще сюди. Незадовго до першого візиту до Марго Бамборо Датвейт отримав тілесні ушкодження. «Закрита травма голови, тріщини в ребрах». Схоже, що до нього дістався розгніваний і згорьований обманутий чоловік.

— Але з газет виходить, що Датвейт переслідував Марго.

— Ну,— сказав Страйк, плескаючи долонею по історії хвороби,— тут просто сила-силенна візитів. Він ходив до неї тричі на тиждень. Тривожився, мучився провиною і зневагою людей, вочевидь,