BooksUkraine.com » Детективи » Справа про 19 роялів, Еміл Вахек 📚 - Українською

Читати книгу - "Справа про 19 роялів, Еміл Вахек"

198
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Справа про 19 роялів" автора Еміл Вахек. Жанр книги: Детективи / Пригодницькі книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 61
Перейти на сторінку:
у стіл, мої люди з'їли б їх. Як це вже не раз бувало. Почули б запах — правда ж, він чудовий?.. — Трампус невиразно щось пробурчав, — і сказали б, — з насолодою провадив Тикач: — «Ну, один шматочок… Ще один шматочок. Він од цього не збідніє. Та й не дізнається». І взяли б. Тільки, юначе, коли людина з'їсть одну шкварку — вона пропаща. Не голими жінками, а шкварками мав диявол спокушати Антонія. Тоді б він спокусився… Ну, а потім за цим законом узяв би ще одну. А тоді прийшов би товариш і взяв би й собі… Я добре знаю цю спокусу, юначе, і тому кажу вам, що тільки в сейфі шкварки в безпеці.

— Але не від вас, — ущипливо зауважив Трампус.

— Що правда, то правда, — признався Тикач, зовсім розвеселившись, — я знищу кожну гусячу шкварку, яку тільки побачу.

— Здається, ви маєте й бехерівку?

— Маю. А знаєте, чому я відкрив цю пляшку? З нагоди сьогоднішнього улову. Бачу в ваших очах запитання: «Звідки ж вона взялася, коли цей грубіян запевняв, що до наступної платні не має на ту животворну бехерівку ані гелера?» Це, юначе, якщо можна так сказати, — результат мого життєвого принципу. Я не знаю, як ваша, але моя жінка ніколи не скаже, що в неї є достатньо грошей, навіть коли б і могла сказати, що має їх досить, її охоплює якесь шаленство, і вона починає їх шукати. Десь так днів за п'ять перед платнею. Де вона їх шукає? У моїх костюмах і взагалі в моєму одязі. Поки я цього не виявив, винюхувала все, що я ховав на чорний день. «Тикачу, — сказав я тоді сам собі,— зваж на це й ховай свої резерви десь-інде». А це «десь-інде» означає тут, бо я міг би її заарештувати, якби вона прийшла винюхувати в кабінеті шефа карловарського управління безпеки. Та хоч би й спробувала, то в сейф однаково не добереться. А тому я й зробив його сховищем своїх резервів.

— Скільки ж тисяч ви там маєте? — зацікавлено спитав Трампус.

Тикач жалібно глянув на нього:

— Не смійтеся з бідного урядовця, юначе. Може, ви робите це через те, що ваша жінка розкидає тисячі, але я можу спромогтися хіба на якусь там десятку. Той мій резерв, щоб я вже вам до кінця висповідався, складається принципово з пляшки бехерівки і з конверта з сотнею крон про всяк випадок. Ось він! — Тикач показав конверт. — І поки вас тут не було, мені спало на думку, що цей випадок настав саме тепер. Я сказав собі: «Цю нашу щасливу знахідку слід відсвяткувати». Отож я й святкую. На здоров'я, юначе! — І Тикач налив Трампусові в чарку трохи золотистої, з різким і гіркуватим запахом горілки. — Оце і є наша карловарська бехерівка. Найкраще, що можна знайти в цьому місті. Чи наші джерела чогось варті, я не знаю, але за це джерело ручуся. Тож випийте.

Трампус відмовлявся, що він непитущий, що він лікується й алкоголь йому протипоказаний, але Тикач так довго його умовляв, що він нарешті сьорбнув, сподіваючись хоч трохи погамувати голод.

— Ну як? — запитав Тикач, утішаючись спогляданням падіння невинного дитяти.

— Непогана, — погодився Трампус. — Хоч я й не збираюсь її пити, бо я непитущий, однак мушу визнати, що ця штука мене зігріла.

— Крім того, вона вгамовує голод, — спокушав його далі диявол-Тикач. — Певна річ, що один ковток — це мало. Випийте, юначе, хоча б чарку, а тоді самі побачите, що голод ваш де й подінеться. Він знову налив собі чарку, підніс її й додав: — Якщо ви зараз не вип'єте, юначе, я ображусь.

Трампусові довелося допити чарку, та коли Тикач почав захоплено просторікувати на тему, що нема горілки над бехерівку, він зблід і тихо проказав:

— Мені, здається, недобре.

— Нічого дивного, — погодився Тикач. — Пити натщесерце…

— Але ж ви самі сказали…

— Так, юначе, я сказав, що бехерівка вгамовує голод. Але для цього в шлунку має бути фундамент, база. Хоча б два-три шматочки. — Він простяг руку до сейфа й подав Трампусові шкварку. Велику, чудову, рум'яну гусячу шкварку. Вона скидалася на гриб. Трампус боронився, як міг, доводив, що йому їсти гусячі шкварки суворо заборонено, але, випивши другу чарку, відважився, взяв шкварку й проковтнув. І тут ніби греблю прорвало: він брав шкварки одну за одною й запивав бехерівкою.

— Власне, — зауважив Тикач, — шкварки найкраще запивати плзенським пивом. Воно є в «Ганіці»! — Він, тріумфуючи, глянув на Трампуса. — Знаєте що, юначе, ми підемо туди. Там також е юшка з хляками. Хоч і не така смачна, як у закусочній, але нічого. Вставайте, ходімо. Так чи інакше, вам треба попоїсти й добре випити, боягузе ви нещасний.

Трампусові здавалося, ніби в нього вже виросли крила, і він не дуже боронився. Тримаючись за руки, вони вийшли на вулицю. Але там Трампус раптом зупинився, взяв Тикача за лацкан і з докором сказав:

— А чемодан?

— Який чемодан, що ти мелеш? Який чемодан?

— Че-че-модан із скарбом, — пробелькотів Трампус.

Тикач якусь мить тупо дивився на нього, а потім похитав головою.

— Твоя правда, юначе, я про нього зовсім забув. Почекай, я замкну його в сейф й одразу ж повернусь. — Але він повернувся, тримаючи в руці чемодан. — Все-таки я не був би спокійний, коли б залишив ті камінчики там. Ось вони, юначе, — бачиш? До «Ганіки» два кроки, візьмемо його з собою й будемо стерегти, адже ми пробудемо там усього кілька хвилин.

Але пробули вони там майже дві години, бо Трампус відчув неймовірний голод і замовив дві порції юшки з хляками, а тоді ще порцію гуски (саме ту найжирнішу її частину, яка зветься «єпіскоп»), а щасливий Тикач узяв три кухлі пива, порцію вареної свинини, яку запив іще одним пивом і наостанку — чорною кавою. Тільки після цього вони вийшли на вулицю.

— Ну, як ти себе почуваєш, юначе? — запитав Тикач.

— Чу-чудово, — відповів Трампус. Тикач на мить замислився, а тоді сказав:

— Якщо не помиляюсь,

1 ... 42 43 44 ... 61
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Справа про 19 роялів, Еміл Вахек», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Справа про 19 роялів, Еміл Вахек"