Читати книгу - "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"

Та краще не стало. Ні за тиждень, ні за два. Як і обіцяла, Аня зустріла мене в аеропорту. Вона нічого не питала у мене, бо бачила, що я не в стані щось розповідати. Мені було погано, бо я розуміла, що зруйнувала його життя. Можливо, він навіть ненавидить мене та намагається виправити всі помилки, які ми натворили. Цілими днями я читала новини в інтернеті, намагаючись знайти хоч якусь інформацію про нього, але всі ще досі говорили про нашу брехню. Чомусь відчувала такий дивний сором, що навіть не хотіла нікуди виходити. Просто сиділа вдома та нічого не робила. Аня намагалася мене якось розвеселити, але їй це вдавалося не дуже. В моїй голові постійно крутилися думки про Дженка, а я з кожним днем все більше розуміла, що кохаю його.

— Лано, не можна стільки сидіти вдома, — сказала Аня та сіла біля мене на диван. — Вже два тижні пройшло відколи ти приїхала, а ти ще нікуди навіть не виходила. Може, сходимо в клуб, на фільм, чи у твою улюблену кафешку?

— Нічого не хочу, — тихо буркнула я.

— В тебе депресія, а ще я починаю боятися за твій стан, — сестра раптом піднялася та підійшла до шафи. — Ми сьогодні йдемо розважатися, і це не обговорюється!

— Аню, будь ласка, не чіпай мене.

— Буду! Досить сидіти тут і страждати. До того ж ти сама втекла від нього.

— Просто я не могла дивитися, який він розбитий. Це через мене, розумієш? — я знову почала плакати. — Якби я не з'явилася у його житті, то він би не був зараз осоромленим на всю країну.

— Лано, якби не ти, то він би навіть не здогадувався, що таке кохання. Не хочу більше нічого слухати. Збирайся!

Вона кинула біля мене на диван якусь коротку білу сукню. Я, не хотячи, вилізла з-під тепленького покривала та почала одягатися. Не можу збагнути, чому Аня не розуміє мене. Так, сама бачу, що не в надто хорошому стані, але з часом це б пройшло.
Сестра змусила мене зробити собі красивий макіяж, а потім ще й підкрутила моє волосся. Весь цей час вона розповідала мені про якогось чоловіка, з яким нещодавно познайомилася, а я лише мовчки слухала її. Може, хоч вона не буде такою дурною і не втратить свій шанс на щастя.

Через декілька хвилин ми вже були зібрані. Я все ж сподівалася, що ми поїдемо не в клуб, але таксі зупинилося саме там.

— Привітики, мої красуні! — сказала Оленка, коли побачила нас біля клубу.

— Ох, що ти тут робиш? — здивувалася я. — Ти ж, здається, ще досі була в Стамбулі.

— Вчора прилетіла сюди, — пояснила вона, загадково усміхаючись, — і не одна.

— Невже твої розваги перетворилися в реальність?

— Скоріше твої, — Олена підморгнула мені, а я трохи нахмурилась. — От скажи мені, Лано, навіщо ти втекла?

— Бо вважала, що так буде краще, — відповіла я.

— І що? Стало краще? — спитала дівчина, а я просто похитала головою. — Тепер глянь на оце.

— Що це? — я нахмурилась, коли вона передала мені свій телефон з якимось відео.

— Що ти сьогодні цілий день робила? — вона невдоволено подивилася на мене. — Невже не заходила в інтернет?

Ай справді, я сьогодні зовсім забула про це. Після декількох днів мовчання, думала, що вже нічого в інтернеті не буде, крім бруду та фейкових новин. Я ввімкнула відео та побачила на екрані Дженка. Він виглядав таким втомленим та засмученим, а в мене на очах з'явилися сльози.

— Усім привіт, — заговорив він та сумно усміхнувся. — Сподівався, що це відео ми з Ланою запишемо разом, але… Вона втекла, залишивши лише записку. Напевно, не витримала цих всіх образ в її сторону, а я страшенно злий на неї. Невже після всього, що у нас було ти змогла так легко здатися? — спитав Дженк, а я зрозуміла, що він звертається до мене. — Ми могли б вирішити ці проблеми разом, а ти просто втекла і залишила мене самого розбиратися зі всім. Так, наші стосунки з Ланою на початку були несправжніми, але з кожною хвилиною, проведеною разом, ми все більше починали закохуватися одне в одного. Не знаю, як вона, але я закохався в неї дуже сильно. Ми не обманювали вас. Принаймні останнім часом у нас все було по-справжньому. Хотілося б повернути час назад та все змінити, але це неможливо. Мені байдуже повірите ви мені чи ні, приймете моє зізнання чи ні, але я дуже сильно прошу вас не ображати більше Лану. Можливо, наша справжня історія тільки починається. Не можу сказати, чи побачите ви ще колись мене на екранах, але тепер я знаю, чого хочу насправді. Я просто бажаю бути щасливим, а таким я буду тільки з нею.

— Думаю, що ми з Оленкою залишимо вас, — тихо сказала Аня.

— Щ-що? — розгублено перепитала я, а вона кивнула кудись за мою спину.

Я повільно розвернулася та ледь не втратила дар мови.

— Дженк? — тихо прошепотіла я, бо не могла повірити своїм очам.

— Привіт, — він ледь помітно усміхнувся та підійшов ближче до мене.

— Що… Як... Що ти тут робиш?

— Приїхав тебе забрати. Лано, — хлопець взяв мене за обидві руки, — не знаю, навіщо ти втекла, але це не може так завершитися, — він витягнув з кишені мою прощальну записку та порвав її. — Це далеко не кінець. Ми повинні бути разом, розумієш?

— Я думала, що ти почнеш мене ненавидіти, — сказала я та відчула сльози на очах.

— Хіба я можу так, дурненька? — він обійняв мене, а мені відразу стало легше.

— Я ж зруйнувала твою кар'єру, — продовжувала плакати я, — твоє майбутнє і все те, над чим ти так важко працював.

— Це не має жодного значення, якщо тебе нема поруч. Я дуже сильно звик до тебе, Лано. Я хочу жити з тобою, влаштувати своє майбутнє з тобою і навіть збудувати сім'ю.

— Правда? — я подивилася на нього очима повними сліз, а він просто кивнув.

— Я кохаю тебе дуже сильно, — прошепотів хлопець.

— І я тебе кохаю, Дженку, — сказала я . — Але Мехмет, Ясемін, Андрій...

— Вони більше нічого нам не зроблять. У Мехмета теж репутація тепер не з найкращих. Ну а Ясемін показала всім свою погану сторону. Навіть мама тепер її не сприймає. З твоїм колишнім довелося поговорити не в надто хорошій манері, але він обіцяв, що більше не буде нас тривожити. 

— То тепер все добре? — я подивилася на хлопця, а він кивнув, а тоді нахилився та поцілував мене.