BooksUkraine.com » Жіночий роман » Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова 📚 - Українською

Читати книгу - "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"

101
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Лялька, або Бухгалтер на вимогу" автора Анна Пахомова. Жанр книги: Жіночий роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 71
Перейти на сторінку:
ч. 27 Віолетта

27

Віолетта

Я тамую подих в очікуванні того, що буде далі. Рука сама лягає на широкі Артурові груди. З подивом відмічаю як калатає під моїми пальцями його серце. Погладжую гладку шкіру, зачіпаю пучкою плаский сосок. І нереально збуджуюсь від своєї сміливості.

- На тобі забагато одягу, - каже Артур і повільно стягує з моїх плечей лямки сукні, разом з бретелями бюстгальтера.

Сьогодні було спекотно, і я пішла на роботу з відкритими плечима. Зараз це грає Журбі на руку. Одним нескладним рухом він змушує моє плаття опинитись під ногами. Слідом летить ліфчик.

Налиті і спраглі до ласки груди опиняються затиснуті з обох боків цупкими пальцями. Я не стримую стогін від нових відчуттів. Відчуваю, як зморщуються  і твердіють соски.

Артур ловить мій напівстогін-напівсхлип своїми губами. Його поцілунок не жорсткий, а ніжний. Дахозривавльний. Зовсім не такий, на який я розраховувала після всього. Найменше я очікувала ніжність.

Журба втягує  і легенько прикушує мої губи, смокче їх, і не поспішає включати в дію язик. А у мене  в такт його рухів прострілюють вогняні пульсації внизу живота. Поштовх його стегон назустріч мені раптово викликає цілий вибух відчуттів. Контраст ніжності і напору затьмарює свідомість.

Артур переміщує руку мені на сідницю. Притискає мене до свого збудженого члена, а потім різко плескає мене по попі, так що я охаю від несподіванки, а між пелюсток все здригається. Пальці Артура миттю загладжують удар.

Його тертя стає нестерпним. Пульсуючий і твердий як сталь прутень зводить мене з розуму. Бо мені до чорних зірочок в очах хочеться більшого. І я не знаходжу нічого кращого, як покласти вільну руку Артуру на пах.

Журба задоволено стогне. Тикається на зустріч моїм пальцям. Я стискаю його через тканину. І від реакції Артура мені самій хочеться стогнати вголос. Його поцілунок здається витягує з мене увесь кисень.  І волю. Бо я його тряпчана іграшка, яка зараз в цю мить згодна на все.

- О, так, - шепоче мені в губи Артур, даючи перевести подих. Підхоплює обома руками за сідниці, змушуючи оповити ногами його талію. Головка члена упирається крізь одяг прямо мені в кицьку, я несвідомо роблю рухи до неї. І Артур шепоче мені на вухо: - Я дико хочу бути в тобі, скалка. Відчуваю яка ти мокра  і голодна…

З соромом розумію, що волога з моєї кицьки давно просякнула мої трусики, а тепер залишає сліди на Артурових штанях.

Він кудись несе мене. Кілька кроків, і я опиняюсь на ліжку. Шкіри торкаються прохолодні простирадла. Але між ніг твориться справжня пожежа. Артурові руки всюди. На моїх грудях, на животі, зривають трусики і торкаються вологих нижніх губок.

Я випинаюсь їм на зустріч, вимагаючи більше ласки. І буквально нанизуюсь на пальці.

- Ти така тісна, - шепоче Артур, і схиляючи голову захоплює губами мій сосок. Його рухи рота і пальців синхронні. І я відчуваю, як напливає на мене хвиля потужного оргазму. Ще рух. Ще мить. Все стискається і вибухає. Я вся тремчу і не можу спинитись.

Пальці змінює гаряча головка члена. Я готова до цього. Я хочу відчути його в собі на всю довжину. І Журба здатен мені це дати. Поштовх. Різко, без зупинки.

Відчуття таке, ніби окропом плеснули на кицьку. Ледь стримую крик і нічого не розумію. Кожен рух Артура приносить пекучий біль. Все моє задоволення розчинилось в цьому болю. Я намагаюсь якось зупинити Артура, але мені не вдається. Всі мої потуги тонуть в його стрімкому натиску.

Згодом біль притуплюється. Але жодного задоволення вже не відчуваю. Я просто метелик,я кого розпінули голкою живцем. Стримую сльози, які невпинно котяться по щоках, і кусаю губи. Свої. Артурові, коли він мене цілує. Перед очима – яскраві спалахи, яких все більшає з кожним поштовхом чоловіка в мені.

Він таранить мене швидко і сильно. І я молюсь щоб все скінчилось як найшвидше. Бо Журба просто не розуміє, що чинить мені боляче. А я не розумію що сталось. Але мені до всього ще і страшно.

Нарешті шаленому ритму приходить кінець. Артур вганяє свій член максимально глибоко в мене, і зупиняється. Відчуваю пульсацію глибоко в середині себе.

Чоловік залишає мене у спокої, звільнюючи від своєї ваги. Мені хочеться якомога швидше помитись. Але Артур незадоволено бурчить:

- Лежи, - він притягує мене до себе. Розплющує по своєму тілу, і я здаюсь.

В його обіймах несподівано затишно. Я розумію, що він не хотів зробити мені боляче. він навіть не знає, що я щойно пережила. Але його дихання, яке несподівано уповільнюється і вирівнюється заспокоює і мене. Біль минувся. Я жива. В теплих обіймах, вкутана Артуровим запахом з усіх боків. У мене самої злипаються очі.

Зиркаю на вікно – там ще світло. Що ж можна подрімати півгодинки, а потім вже йти додому.

Прокидаюсь я різко від темряви навколо. Тільки вуличне світло трішки розганяє густу темінь. Мене охоплює паніка. Що подумає мама? Який жах! Схоплююсь з ліжка, Артур мирно сопе навіть не ворухнувшись. Вирішую, що не варто його будити.

Плетусь на тьмяне світло з вітальні. Треба помитись. Тож я шукаю ванну кімнату, а в середині вже шкребуть велетенські коти. Що подумала мама? Мабуть вже всі лікарні обдзвонила. Який сором. Як можна було так з нею вчинити? Хочеться плакати від гострого жалю до моєї матінки. Я біжу в коридор, щоб вихопити з сумочки телефон. На дисплеї – купа пропущених дзвінків. Відмічаю час – вже третя ранку.

Трішки вагаюсь, чи пере телефонувати мамі чи ні. І вирішую, що краще попередити її, що скоро буду дома. Вона ж переживає. Це вперше я не ночувала вдома без попередження.

Мама піднімає слухавку з першого ж гудка.

- Віолетто!

- Все гаразд мам, я скоро буду вдома, - шепочу я їй. А у відповідь тиша.

Дивлюсь на телефон, але він вимкнутий. Спроби увімкнути гаджет марні. Схоже батарея розрядилась. А зарядки у мене з собою не має.

Не уявляю, що мені робити далі. Так і йду гола в душ, змиваю з ніг сліди сексу, з острахом помічаючи як пофарбувалась вода в рожевий колір. Це зовсім не сприяє покращенню мого душевного стану.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 42 43 44 ... 71
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"