Читати книгу - "Принцеса для демона, Стефанія Лін"

– Вимітайся, Леля. – Якось стомлено каже. Ніби несе тягар на плечах.

– Дожились! – Натягую розірвану сукню на себе. – Зґвалтував, не залишив до слова варіантів, щоб зробити це з кимось іншим, а тепер женеш? Я, може й твоя жертва, але не ганчірка! Так, що, знаєш, сам вали!

В Демоняку летить подушка. Одна, друга, всі, які знаходжу. Від шоку він дивиться на мене спочатку здивовано, а потім починає реготати.

– Що, козел, смішно?

Тут під руки потрапляє таця. Дерев'яна! Ха! І летить вслід за подушкою. Сеер встигає ухилитись, і перестає реготати, наче ненормальний.

– Припини! – Гиркає.

– Ні! – У такому ж тоні відповідаю.

– Ліліано, напрошуєшся на неприємності.

– А що ти мені зробиш? Вб'єш? Ха-ха-ха!

Демон губиться. А потім нахабно усміхається, кровожерливо навіть й робить крок до мене демонструючи своє готове до нового бою єство.

– Передумаю, – вкрадливо шепоче, – і зроблю дружиною!