Читати книгу - "Будь моїм, Тома Глубокова"

- Кусай свого чоловіка, - по-доброму огризнувся я. - Вези її відпочивати.

- Ок. Мам, ти з нами?

- Так, пара хвилин, Сашко, - Октябрина дочекалася, поки вони вийдуть і подивилася серйозно на мене. - Сподіваюся, ви зробили все, щоб цей нелюд поніс суворе покарання?

- Так, я зроблю все для цього, - в цих словах я впевнений.

- Добре, - вона бере мою руку і оглядає розбиті кісточки. - Всі послуги клініки я оплатила, тобі повернули кошти на рахунок. Просто захотіла сама допомогти цій дитині. Жахливо. Хто її так?

- Батьки, - відповідаю. Жінка хитає головою, зітхає. - Батька вже затримали, з матір'ю пізніше вирішу. Дякую вам.

- Нема за що. Єдине, що я хотіла б сказати і тобі... Одного разу я сказала Сашкові, що якщо знайдеться та, заради якої він захоче померти, але не захоче ні за що ризикувати нею, він одразу ж перегляне свої ігри. Тоді я не розуміла ще, наскільки у нього був захищений тил, - Октябрина погладила мене по щоці. - А зараз я хочу попросити тебе ніколи не кидати цю дитину. Єсенія говорила, що вона постійно плакала і просила, щоб ти не бачив її такою.

- Правда? - я ковтнув.

- Тільки не думай звинувачувати її у цьому. Просто повір, що якщо дівчина хоче, щоб ти пішов, насправді, вона дуже сподівається, що ти залишишся, - каже це так, немов... У неї так і було. Напевно, їх історія з чоловіком не легша була, ніж у її сина і невістки.

- Дякую, - я обійняв її.

- Приїжджайте разом до нас, як все вирішите. І мама нехай приїжджає твоя. Давно її не бачила, - Октябрина м'яко погладила мене. - Скучила за її шарлоткою...

- Добре, дякую, - посміхнувся. - Я їй скажу.

Ігнатова йде, а я заходжу в палату і сідаю поруч зі сплячою дівчиною. Вона спокійна і її оброблені ранки не так жахливо виглядають зараз. Дівчина абсолютно розслаблена і навіть в такому вигляді, шалено невинна і красива. Я беру її вільну, без катетера, ручку і цілую кожен тонкий пальчик. Моя маленька...

Її шкіра пахне трохи солодко, її особистим запахом, який я ні з чим тепер не сплутаю. Все перебиває лікарняний, трохи м'ятний і специфічний тон. Але це не заважає мені цілувати її ручку.

Це її не будить, та й не особливо я смикав весь цей час. Дівчина спокійно продовжувала спати, тиша палати заспокоювала і мені стало самому легко і сонливо. Останнє, що я пам'ятаю, коли заснув - це те, що я знову поцілував її пальчики і шепнув:

- Я кохаю тебе, маленька.