Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

У цих заручинах не було моєї волі, а моє серце перебувало зовсім в іншому місці...

До кінця тижня я майже перестала спати, схудла і зблідла попри яскраве літнє сонце, а під очима пролягли тіні. Марі все намагалася мене нагодувати, а мій дивний стан оточуючі списували на передвесільні хвилювання, властиві нареченим.

Дівич-вечір пройшов весело за рахунок подруг, які вигадували розваги і навіть притягли ворожку. Від послуг якої я відмовилася. Навіщо, якщо моє майбутнє очевидне й відоме? Усі сили пішли на те, щоб тримати на обличчі доброзичливий вираз, який втомив настільки, що до кінця вечора хотілося виштовхати подруг з дому. А ті, як на зло, розходитися й не думали.

Лілі була жвавою і радісною, з її губ не сходила м'яка задоволена посмішка. Але вона нічого нам не розповіла. Можливо, фінальних домовленостей ще не досягнуто або наречений попросив поки що не поширюватися про новини, переслідуючи свої підлі цілі. Я й хотіла дізнатися правду і шалено боялася її, немов цим вона розтопче моє розбите серце на дрібну скляну крихту.

Коли обговорювали наречених та ворожіння, Лілі виглядала такою загадковою і мрійливою, що це помітила Мелісса, яка не минула прокоментувати, лукаво примруживши свої в’їдливі карі очі:

- Чи не граф ла Амбросіо змушує тебе так посміхатися?