Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

«Я дурепа, так?» – Подумки простогнала я, жалісно глянувши на малюків.

Нарли виразно промовчали, даючи мені можливість зрозуміти, що саме вони думають про свою двоногу подружку. Ображатись на них я не стала. Друзі, якщо вони справжні, завжди скажуть правду в обличчя, а не кидатимуться ввічливими фразами.

– Гаразд, дурепи теж непогано живуть, а іноді їм ще простіше, – винесла я вердикт, слухаючи смішки в голові. – А тепер мені треба помитися, одягнутися та допомогти Сану підготувати все для вечірки.

Поки я тут, потрібно максимально допомогти нагшасам, хоч би тим, які зараз перебувають у храмі. Сподіваюся, на моєму прикладі вони зрозуміють, що показувати та ділитися своїми емоціями не страшно.

– Все так, як ти казала? – Поцікавився у мене Сан, поки я оцінювала результат нашої праці.

– Так, все чудово ... – розпливлася я в посмішці, подивившись на чоловіка.

Сан не відводив від мене погляду, в якому було стільки емоцій, що мені стало трохи не по собі. Але ж я від початку сказала: «Секс без зобов'язань!». Тоді чому мені так незручно? Чому почуваюся винною у чомусь?

– Світлано ...

– Подивися, це те, що ти просила? – Відчинивши двері та вповзаючи всередину, поцікавився Шанліс.

Відвівши погляд, я подивилася на Шанліса, який передав мені в руки якийсь кристал, з німим запитанням піднявши одну брову. Відповідати нічого я не стала, зайнявшись вивченням кристала.

– А як він працює?

– Треба влити в нього магію, – знизав він плечима, показуючи, що все елементарно.

Захотілося пирхнути, але я вирішила поводитись тиждень нашого парі скромно і тихо, особливо не нариваючись. Виходило поки що важко, але я намагалася не відсвічувати, помічаючи задумливі погляди чоловіків і лаючи себе за них. Робити комусь боляче ось ніяк не входило в мої плани. Та й не така я погана, щоб заради забави розбивати чуже серце.

– Тоді включи його, – віддавши кристал назад чоловікові, я почала чекати дива.

Через кілька секунд заграла приємна музика, під яку можна було тільки ностальгувати, але аж ніяк не веселитися. У мої плани входило трохи розвеселити, додати фарб у життя нагшасів, які смиренно чекають, коли закінчаться їхні дні у більш-менш звичайній формі і вони перетворяться на зміїв.

– Це не підходить, потрібно щось веселіше, повне драйву. Таке, щоб неможливо було встояти і хотілося самому танцювати, – спробувала я донести свою думку і коли Шанліс задумливо кивнув, видихнула.

Чоловік, не кажучи більше ні слова, поповз, а я знову подивилася на всі боки. Перебували ми у великій світлій залі, де нагшаси, що не мають великого статку, могли скромно відсвяткувати свій новий статус одруженої пари. Почувши про це вперше, на душі стало світліше, адже допомогти тим, хто не має коштів і зробити їм маленьке свято, як на мене, чудово. До того ж, я таки сподівалася, що не всі нагшаси такі, як батьки того хлопця, через яких й почалися всі ці проблеми.

Та й чого приховувати, ця ситуація змусила мене згадати своє дитинство, коли батьки мали мало грошей. Звичайно, батьки завжди намагалися зробити хоч маленьке, але свято на День Народження кожної своєї дитини. І хоч зараз вони не стали мільйонерами, але ми із сестрами вже виросли і на те, що хочеться, могли заробити самі.

Окинувши поглядом заставлені закусками столи, я задоволено кивнула, дивлячись на алкоголь, що стояв у кутку. Сану я відразу сказала, що ми не маємо мети напоїти нагшасів, але трохи алкоголю для настрою ще нікому не завадило.

– Що ти шукаєш? – Уточнив у мене Сан, поглядаючи на всі боки.

– Дивлюся, чи ми нічого не забули.

– Нічого не забули, – впевнено видихнув чоловік.

Піднявши брови, я зиркнула на нього, помічаючи в руках список. Так, Сан підійшов до всього відповідально і кожне моє слово записав. Чоловік взагалі впевнений в успіху після того, як Предводитель прийшов до тями. Засмучувати його і говорити, що може не вийти, я не стала, надія – це завжди добре. Та й хто його знає, може і в інших нагшасів будуть якісь фактори прийти до тями швидше.

– Коли всі прийдуть?

– За дві хвилини.

– Звідки така точність? – Хмикнула я.

– Нагшаси дуже пунктуальні, особливо ті, що втрачають свої емоції.

Кивнувши, я підійшла до вікна. Я нервувала, адже залишалася велика ймовірність того, що нагшаси не зрозуміють і не зможуть перейнятися атмосферою свята та веселощів. Уявивши собі пісні обличчя присутніх та їхні повні нудьги зітхання, я пересмикнула плечима. Не пам'ятаю, щоб я колись здавалася, отже, все має вийти.

Рівно за дві хвилини до зали почали заповзати нагшаси. На мене вони не косилися, а збившись у купку, чекали, що їм скаже Сан. Втім, чоловік теж мовчав, явно чекаючи на Предводителя, до повернення якого ми й хотіли приурочити цю вечірку.

Задоволений Шанліс обвів натовп поглядом і, кашлянувши кілька разів, почав свою проникливу промову, намагаючись вселити в душі тих, хто вже змирився зі своєю долею, надію.

– Нагшаси, ми зібрали вас тут, щоб відсвяткувати кілька чудових подій. По-перше, для тих, хто ще не зустрічав прекрасну шасу Світлану, хочу взяти на себе сміливість і представити її вам, – чоловік вказав на мене рукою і його зіниці на секунду витягнулися, блиснувши. – Шаса Світлана з іншого світу, надіслана нам на допомогу Покровителем, – від такого повороту подій я навіть рота відкрила, не знаючи, що робити. Відмовлятися зараз і говорити, що до мого переміщення ніякий Покровитель не має відношення трохи жорстоко. Але якщо залишити все так, то нагшаси чекатимуть від мене чогось, що я не зможу їм дати, адже через тиждень мене тут не буде, а точніше через шість днів. – Другим приводом для свята є я, – нескромно видав Шанліс. – Як ви бачите, мені шаса Світлана вже змогла допомогти, чому я шалено радий і хотів би відсвяткувати з вами повернення свого здорового глузду та емоцій.

Нагшаси почали перешіптуватись, тепер уже не залишаючи і мою скромну персону без уваги, а я ледь не скреготала зубами. Шанліс придумав чудовий план натиснути на мою совість і не скажу, що в нього зовсім не вийшло. Як кажуть, ми відповідаємо за тих, кого приручили. Мій тато говорив трохи інакше: «Життя без відповідальності за щось чи когось – порожнє життя».