Читати книгу - "Красуня та чудовиська, Надія Борзакова"

Те, як майстерно цей чоловік умів мене відволікати, не могло змусити забути про його нову витівку. А впевненість у ньому – непорушна, наче скеля, не дозволяла занепокоєнню, що виникло від отриманої інформації, перерости в страх. Хоч я й чудово розуміла, що може критися під "пропозицією, від якої неможливо відмовитися", і які можливі наслідки, знала, що він із ними впорається. Ми впораємося...

А поки поринула у збори на відпочинок. Хоч і любила найбільше море і сонце, Новий рік асоціювався все ж таки зі снігом і ялинкою, тому, коли Артур запропонував на вибір острова чи Кушавель, я обрала останній не лише через любов чоловіка до лиж.

Втім, якщо так піде і далі, він навряд чи накатається досхочу. Адже, хоч ми й залишали схожий на казковий теремок котедж рано-вранці і проводили на засніженому схилі весь день, зрушень у моєму навчанні "лижній майстерності" не спостерігалося. Тому через два дні, Артур оголосив про його закінчення - з метою моєї безпеки, звичайно. Кататися сам він не хотів, але або не страждав від цього або вдало цей факт приховував. Замість лиж або сноуборду для дозвілля були вибрані санчата, але ми все одно здебільшого знову просто валялися в снігу, граючись, немов діти, до пізнього вечора.

Настав переддень Нового року. Закінчивши власноруч прикрашати ялинку, я взялася за себе. Хоч замість вечірньої буде затишна сукня- светр, а надлишок макіяжу Артур не любив, нехтувати "марафетом" я не збиралася. Накрутивши волосся і розпатлавши його так, щоб кучері виглядали природно, злегка зафіксувала лаком. Трохи підфарбувала олівцем брови, підвела очі та нанесла кілька шарів туші. Губи лише трохи зволожила бальзамом. Втім, з тим, як вони припухли й почервоніли від поцілунків, помада в принципі не потрібна. Від спогадів стало жарко, хоч я й сиділа перед дзеркалом в самій лише білизні.

- Ти почервоніла - так мило, - Артур відштовхнувся від стіни збоку від дзеркала і наблизився. Звикнувши до його плавної та безшумної ходи, я навіть не злякалася раптовій появі чоловіка. Тільки подумки пораділа і вибору білизни, і власним плавним рухам, якими наносила макіяж. Відчуваючи його бажання, будучи зовсім без одягу або в звичайнісінькому, насолоджувалася застосуванням ідей, що підвищують градус.

- Підглядаєш?

- Завжди, - повільно провів пальцями по шиї, прибираючи волосся. Світло від ламп по периметру дзеркала – єдине, окрім пари нічників з двох боків від ліжка, химерно грало з рисами обличчя чоловіка, підкреслюючи їхній хижий магнетизм. Білий светр великої в'язки м'яко облягав рельєфні м'язи, змушуючи хотіти швидше забратися під нього руками. Джинси бездоганно сиділи на вузьких стегнах.

Артур навмисне спустив бретельку ліфчика з плеча, а потім повільно повернув на місце, зачепивши рукою край мереживної чашки. Пройшов до ліжка, на якому лежала сукня.

- Давай надягнемо її, - хрипко прошепотів. Я піднялася і зробила крок до нього. Обережно одягнувши через голову, Артур неквапливо потягнув сукню вниз, ковзаючи пальцями по шкірі. Обпалюючи цим невинним дотиком і палаючим поглядом потемнілих очей.

- Ходімо? Я страшенно голодний, - стиснувши мою руку повів у залу. Там уже була накрита вечеря. 

Сівши поряд зі мною на затишний диван біля столу, Артур наповнив келихи. Я глянула на смартфон – двадцять шість хвилин до півночі.

- Знаєш, я тут побачив дещо, - Артур дістав з кишені невелику плоску коробочку, - і подумав, що це підійде до неї, - кивнув на мою обручку.

Відкинув кришку, і величезний жовтий діамант засяяв у м'якому світлі свічок. Я затамувала подих, милуючись ним.

- О, це...

- Як сонце. Як ти для мого серця, - надів перстень мені на палець і чорний діамант опинився під жовтим, від чого здавалося - він світиться зсередини.

- Воно чудове.

- Якщо це кажеш ти - з тим, що не любиш прикраси, повірю, - зніяковіло посміхнувся чоловік. Я притулилася губами до його губ, пробуючи їх смак. Артур забрав ініціативу та поглибив поцілунок. Закопався пальцями у волосся на потилиці, притягуючи ще ближче.

Здалеку долинули звуки феєрверку.

- З Новим роком, - тихо сказав Артур.

– І з Днем народження, – відповіла я. Роз'єднати браслети на зап'ястя однією рукою вдалося без проблем - завдяки численним тренуванням та золотим рукам ювеліра. Товстіший і довгий ланцюжок обплітав менший, повністю приховуючи і утворюючи єдине ціле. Потайна застібка у вигляді серця була саме там, де бився пульс. А якщо поєднати браслети разом, два серця ставали одним.

- Не люблю всі ці приколи з половинками, - я знизала плечима. Відчуваючи, як знову горять щоки, чекала на його реакцію на такий, все одно, по-дитячому наївний вибір подарунка. І, може мені здалося, але пальці Артура тремтіли, коли він взяв браслет з моїх рук.

- Це більше, ніж я мріяв, - маючи на увазі зовсім не сам браслет, прошепотів чоловік, застібаючи його на лівому зап'ясті.

- Так, я також.