Читати книгу - "Зоряна електричка, Олександр Юрійович Есаулов"

Агол зосереджено вів машину. Він ішов на граничній швидкості, адже кожна хвилина була на вагу золота, тобто парингеї. Хто знає, що наразі відбувається у печері Мадингми?

* * *

Дуже скоро дракон отямився, до нього повернулася нормальна вага а отже, і звичайна сила. Він вперся лапами у підлогу і зупинив вантажівку. Так вони і стояли, зв'язані тросом: з одного боку атомний монстр, з іншого — Блостер, Табул та покалічений лапобіг. Настала тимчасова рівновага. Мадингма не міг зрушити вантажівку, а та своєю чергою не могла зрушити ядерного жука. Ет, як би не зламана лапа! А граваствол зарядився лише на шість відсотків… Блостер від безвиході закусив губу: що робити? «Невже все піде прахом? Якби вантажівка була трохи важчою, тоді був би шанс. Витримав би трос! Може, накидати щось у кузов? Та хіба встигнеш? Та і що кидати?»

Блостер блискавичним поглядом оглянув усе довкола: рівна підлога, невеличкі камінці… Цю дрібноту треба збирати цілий день, щоб хоч трохи підвантажити машину. Шість із половиною відсотків. Він звів погляд на стелю. Прямо над кузовом нависав великий кам'яний виступ. Чи не завалить машину? А раптом уся стеля впаде? Але іншого виходу не було.

— Табуле, стережися! Я зараз твою машину трохи підвантажу! — перекричав Блостер шум працюючого двигуна. Табул поквапливо покивав головою і теж щось вигукнув у відповідь. Блостер не почув, а скоріше прочитав відповідь по губах:

— Давай, давай! Поквапся!

Сім відсотків. Усього! Він звів граваствол і ретельно прицілився у підніжжя виступу. А далі все сталося, наче за уповільненої зйомки. Спочатку по виступу зазміїлася щілина, потім відокремилась велика брила і повільно впала в кузов. Удар був страшенної сили, лапи прогнулися, а кузов ледь не вдарився об підлогу. Блостер мимохідь помітив зблідле обличчя Табула, який гарячково смикав важелі керування. Із зусиллям, але вантажівка вирівнялася. Жук від раптового гуркоту завмер на місці, знов напружився, але зрушити вантажівку у нього вже не вийшло, та стала заважкою. Якби Блостер запізнився хоча б на мить, невідомо, як би усе сталося. А зараз лишень витримав би трос! А трос натягнувся, наче велетенська струна. Блостер прислухався і почув легке гудіння. Так співають туго натягнуті дроти на вітрі. Він стурбовано похитав головою. Зараз у Блостера був час для підзарядки граваствола. Зсунути з місця навантажений лапобіг сили у дракона не було. Ба навіть більше, Табул трохи потупцював на місці, зробив малесенький крок уперед, потім ще один… Він уже зовсім зібрався тягнути Мадингму далі, але Блостер рухом руки заборонив йому це, він не бажав ризикувати: а раптом трос обірветься?

Отримавши чергову порцію заряду з граваствола, Мадингма трохи підвівся над підлогою, а Табул, у свою чергу, рушив вантажівку уперед. І знову крок за кроком живий атомний реактор потягли до лігва. Туди, де він мав давати енергію для всього міста, бути безпечним та корисним.

Блостер перевів подих. Зараз, якщо справу вести акуратно та не перевантажувати трос, Мадингму можна спокійно затягнути на місце. Залишалося добути парингею. Без цього усі зусилля були даремними.

* * *

Агол акуратно підвів лапобіг до виходу з печери. Там стояв сторож, з цікавістю та тривогою зазираючи у темну пащу виходу. Звідти долинав шум, пашіло жаром, боляче різонув по вухах субзвук. Боляче, але стерпно, мабуть, гасився десь по дорозі стінами та стелею. Агол узяв під пахву важкий контейнер і зайшов усередину, але не зміг зробити і десяти кроків — субзвукове випромінювання було надто потужним. Похитуючись, він вийшов на свіже повітря, завернув за ріг і впав. Довго лежав, мотаючи головою, поки оговтався.

— Неможливо! Туди пройти неможливо!

Фелела присіла поруч і поклала голову Агола до себе на коліна, Реза змотався кудись на машині й привіз пляшку з водою. Намочили хустку і поклали Аголові на лоба.

— Ну, як ти? — запитав Реза.

— Можна терпіти. Бувало й гірше. Бр-р-р! Але парингею треба якось передати. Що ж робити?

— Чекати. Треба чекати! Ось затягнуть Мадингму на місце, тоді й передамо. А зараз відпочивай… — заспокоїла хлопця Фелела.

Пропозиція була не найкраща, але обмізкувавши ситуацію, Агол погодився. Адже іншого виходу все одно не було.

* * *

Табул виліз з машини й обтер рукавом лоба. Великі краплі поту котилися по обличчю, потрапляючи то в очі, то на губи, роблячи їх вологими й солоними. Печера сильно нагрілася від вогненного дихання Мадингми, а вентиляції не було. Велетенський жук незграбно ворушився на своїй лежанці, намагаючись якщо не поповзти у бік виходу, то хоча б повернутися туди головою. Найважчим було розвернути Мадингму головою до пристрою годування. Дракон опирався, розкинувши вільні лапи, і за жодні маслаки не бажав лягти належно. А наближатися до нього упритул небезпечно, лічильник радіоактивного випромінювання просто божеволів. Довелося чекати з годину, доки граваствол зарядиться повністю. Після потужного пострілу жук став майже невагомим. За одну мить Блостер та Табул розвернули його у потрібному напрямку й закріпили тросом. Залишками того ж троса про всяк випадок зв’язали жукові й передні лапи. А раптом Мадингмі знов закортить прогулятися?

Нарешті все було зроблено як годиться. Табул вже зібрався відпочити, опершись спітнілою спиною на кам’яну стіну, але цього Блостер зробити йому не дав.

— Не дуже прохолоджуйся! Тут навіть зайву хвилину перебувати небезпечно! Лічильник цокає! — І витяг з кишені комунікатор. У тиші печери неголосно тріщав датчик. — Бачиш? Набираємо дозу! А нам краще цього не робити. Рушаймо звідси — і що скоріше, то краще.

Блостер кинув на Мадингму останній погляд і пішов до виходу.

— Стривай, Блостере! А вантажівка навіщо?

— І справді! — здивувався Блостер своїй забудькуватості.

Той шлях, який вони разом із Мадингмою йшли майже день, машина, звільнена від дракона та ваги каміння, пройшла за півгодини.

Сонце висіло майже над самим небокраєм, але навіть і таке тьмяне світло вдарило в очі, звиклі до печерної темряви. Блостер заплющився.

— Ха! — вигукнув захоплено Табул. — Агол уже тут!

— Де? — Блостер розплющив одне око і ліворуч від входу побачив лапобіг та всю трійцю поряд з ним.

— Ну?! — одночасно вигукнули всі п’ятеро, кожний маючи на увазі своє.

Табул розчахнув двері і вигукнув:

— Ми його пришвартували! Наче теля у стійло!

У відповідь Агол важко підняв над головою контейнер із парингеєю.

— Парингея! — вигукнув Агол.

Блостер утомлено заплющив очі:

— От і добре!

Табул вискочив з машини:

— Ми вгамували Мадингму! Ми це зробили!!!

— Блостере, парингея!!! — не вгавав радісний Агол, потрясаючи над головою важким контейнером.

У