Читати книгу - "Вибрані твори. Том III"

Перівейл-Сент-Андрю лежить між двома горбами в Мідлсексі; воно розташоване на узгір’ї горба, що лежить ближче до півночі. Це місто, де майже нема диму, з білими будинками, дахами із зеленого шиферу або червоних черепиць, з високими деревами, лазнями, дзвіницями й стрункими димарями, мальовничо розташоване й мальовниче само по собі. Кращий вигляд на місто відкривається з узгір’я, що лежить на віддалі півмилі на схід, де відбуваються проби вибухових речовин. Фабрика сховалася в глибині долини, й верхівки її димарів підносяться, як величезні кеглі. Уздовж гребеня цього узгір’я йде бетонна площадка з бруствером, що нагадує фортецю, бо на ній стоїть величезна гармата здавненого Вульвіцького зразку, що обернена в бік міста. З внутрішнього боку бруствера є високі східці, що на них можна сидіти. Барбара спирається на поруччя й дивиться на містечко. Праворуч неї стоїть гармата, ліворуч — кут майстерні, що збудована на палях; до дверей цієї майстерні йдуть сходи, що мають троє або четверо східців. Двері відчиняються наверх, і біля порога є невеличка дерев’яна площадка, в кутку на ній стоїть пожежний бак. Бруствер стрімко уривається біля майстерні й лишає вузький прохід, що є початком дороги, яка веде через фабрику в місто. Ззаду гармати стоїть тачка з величезним конічним набоєм, що на ньому намальована червона смуга. Далі від бруствера з того ж боку, біля дверей у контору, що так само, як майстерня, є найлегшим типом будови, стоїть крісло.

Барбара. Ну що?

Казенс. Ані проблиску надії! Все довершено, надзвичайно, реально. Не вистачає тільки собору, щоб перетворити це пекельне місто на місто небесне.

Барбара. Чи довідалися ви, чи зробили щось для старого Пітера Шерлі?

Казенс. Йому дали роботу сторожа й табельника. Він дуже нещасний. Він вважає роботу табельника за розумову працю й каже, що він до цього не звик. І його житло таке розкішне, що він не наважується користуватися з кімнат і ховається в комірці.

Барбара. Бідний Пітер!

Стівен наближається з міста. Він несе польовий бінокль.

Стівен (із захватом). Чи оглянули ви все? Чому ви нас залишили?

Казенс. Я хотів оглянути все, що не призначено для моїх очей, а Барбара хотіла заохотити робітників до балачки.

Стівен. Чи знайшли ви що-небудь, варте догани?

Казенс. Ні. Вони звуть його «Денді Анді» і пишаються з того, що він спритний старий шахрай. Але тут усе жахливе, дивоглядне, неморальне, невимовно довершене.

Сара (входить). Боже, що за місце! (Підходить до тачки). Чи бачили ви лікарню? (Сідає на набій).

Стівен. Чи бачили ви бібліотеки й школи?

Сара. Чи бачили ви танцювальну залу для бенкетів у Таун-Голі?

Стівен. Чи були ви в страховій касі, в пенсійній касі, в будівельному об’єднанні, в різних кооперативних організаціях?

Андершафт виходить із контори з пакою телеграм у руках.

Андершафт. Ну що ж, чи все ви оглянули? Шкодую, що мене відкликали (вказуючи на телеграми) вісті з Манджурїї.

Стівен. Добрі вісті, сподіваюся?

Андершафт. Чудові!

Стівен. Нова перемога японців?

Андершафт. О, не знаю! Хто перемагає, нас це не стосується. Ні, добрі вісті в тому, що військовий дирижабль дав блискучі наслідки. Після першого використання він знищив ущент форт, де було триста солдатів.

Казенс (з майданчика). Це були опудала?

Андершафт. Ні, справжні солдати. (Казенс і Барбара обмінюються поглядами. Потім Казенс сідає на східці й затуляє обличчя руками. Барбара серйозно кладе руку йому на плече, а він підводить на неї очі, де вираз іронії та відчаю). Ну, Стівене, якої ти тепер думки про це місце?

Стівен. О, надзвичайної! Це найвище досягнення щодо організованости. Одверто кажучи, любий тату, я був дурень. Я ніколи не думав про те, чим це все є: про цю надзвичайну передбачливість, про організаційний талант, про адміністративні здібності, про фінансового генія, про величезний капітал, витрачений на це все. Я повторював сам собі, проходячи вашими вулицями: «Мир має свої перемоги, не менш уславлені, ніж війна». У мене виникає тільки одне побоювання щодо цього всього.

Андершафт. Вислови його.

Стівен. Я не можу не думати про те, що ця дбайливість, яка передбачає всі потреби ваших робітників, може підточити їхню незалежність і послабити в них почуття відповідальності! І хоч який смачний чай, що його нам подали в цьому розкішному ресторані — як тільки вони умудрилися дати нам за три пенси таку розкіш, як тістечка, варення й вершки, я не можу зрозуміти! — проте ви повинні пам’ятати, що ресторани підривають родинне життя. Погляньте, наприклад, на континент. Чи певні ви, що таке пещення справді добре відіб’ється на вдачі ваших робітників?

Андершафт. Бачиш, мій любий хлопче, якщо ти будуєш цивілізацію, ти повинен вирішити, чи турботи й хвилювання бажані, чи ні. Якщо вирішити, що вони бажані, то, я гадаю, просто не слід сприяти розвиткові цивілізації; і в такому разі турбот і хвилювань буде досить на те, щоб перетворити нас усіх на янголів. Але коли ти приходиш до іншого висновку, ти маєш бути послідовний. Проте, Стівене, нашим вдачам тут ніщо не загрожує. Досить тривоги завдає те, що ми можемо щохвилини злетіти в повітря.

Сара. До речі, тату, де ви виготовляєте вибухові речовини?

Андершафт. В окремих маленьких майстернях, таких, як ця. Якщо одна з них злетить у повітря, то втрати не дуже великі, і це вбиває тільки тих, хто перебуває дуже близько.

Стівен, що стоїть біля майстерні, дивиться на неї злякано і швидко відходить до гармати. У цей час раптом відчиняються двері майстерні, і старший майстер в робочому одязі й повстяних черевиках виходить на майданчик й розчиняє двері, щоб пропустити Ломакса, що з’являється на порозі.

Ломакс (з удаваною байдужістю). Друже, вам не слід було так хвилюватися. З вами нічого не трапиться, а коли б і трапилося, то це не спричинилось би до кінця світу. Вам трохи не вистачає британської мужности, старий! (Спускається й підходить до Сари).

Андершафт (звертається до робітника). Щось не гаразд, Білтоне?

Білтон (зі спокійною іронією). Добродій зайшов у відділ вибухових речовин і запалив цигарку, сер; це все.

Андершафт. Ах, так! (До Ломакса). Може, ви пригадаєте, що ви зробили з сірником?

Ломакс. О, облиште! Я не такий дурний! Я старанно загасив його, раніш ніж кинув.

Білтон. Але голівка його ще жевріла, сер.

Ломакс. Припустимо, що так. Адже я не кинув його у вашу замішку.

Андершафт. Забудьте про це, містере Ломакс Між іншим, чи не можете ви позичити мені ваші сірники?

Ломакс