Читати книгу - "Звільни свого внутрішнього римлянина"

До речі, хочу вас попередити, що домашні раби часто прикидатимуться хворими, тому вам необхідно навчитися виявляти симулянтів. Дехто влаштовує собі запалення за допомогою спеціальних трунків, що наносяться на тіло. Інші кашляють кров’ю, бо пошкодили собі ясна, щоб вони кровоточили. Інколи раби прикидаються божевільними. Я чув про чоловіка, якого містяни викликали на загальні збори, та, щоб не ходити, він удав, що в нього почалися кольки. Лікар, який був при цьому присутнім, наказав зробити йому гарячі припарки, але той чоловік відмовився від будь-якої допомоги. І, звичайно, щойно загальні збори закінчилися, він перестав кричати та стогнати від болю. Не треба бути лікарем, аби зрозуміти, що хворобу він лише симулював.

Пригадую також свого раба, котрий запевняв, нібито в нього нестерпно болить коліно. То був один із тих рабів, які в дорозі мусять бігти поруч із господарем. Швидко я помітив, що біль у нього посилювався кожного разу, коли я збирався їхати далеко. Окрім того, від іншого раба я дізнався, що той хворий молодик був закоханим в одну з моїх рабинь і проводив із нею час, доки мене не було вдома. Виявилося, що він навіть змащував своє коліно гірчицею, щоб воно здавалося запаленим. Однак із ним не сталося нічого такого, що могло травмувати коліно. Від лікування він відмовлявся і не міг хоч якось більш-менш конкретно описати свій біль, який, здавалося, відгукувався мало не в усьому його тілі, викликав у раба відчуття оніміння та важкості, а ще був то дуже гострим і пульсуючим, то тупим, таким, що розриває тіло на кавалки. Ті, у кого дійсно щось болить, зазвичай не показують цього, а коли біль робиться нестерпним, погоджуються на лікування, хай би яким важким воно було. Симулянти ж бояться будь-якого лікування, навіть безболісного.

Більшість медичних порад, щойно наведених мною, я отримав під час спілкування з грецькими лікарями, але вони дуже дорого беруть за свої консультації, діагнози ж їхні часто виявляються суперечливими, а іноді — навіть заперечують одне одного. Та й взагалі, чому ми маємо вірити тим, хто заробляє на порятунку людського життя? Медицина є єдиною професією, у якій перший-ліпший ошуканець миттєво завойовує нашу довіру тільки через те, що назвав себе лікарем. Нас одурманює надія на зцілення, а між тим інколи одразу ж буває видно, що ці люди самі не відають, що чинять. Заради їхньої фінансової вигоди ми ризикуємо своїм життям, а, якщо від їхнього лікування людина помирає, вони не несуть за це жодної відповідальності. Тож якщо ви надаєте перевагу традиційним домашнім лікувальним засобам — які, до речі, й коштують набагато дешевше, — то майте на увазі от що.

Якщо вам не поталанило і ви маєте перелом, прикладіть до хворого місця попіл свинячої щелепи. Або закип’ятіть нутряний жир і обв’яжіть ним зламану кінцівку: це зрощує кістки навдивовижу швидко. Зі свого власного досвіду можу сказати, що зламані ребра найкраще лікувати компресом із козиного гною, змішаного з вином. Нехай раби, котрі працюють у вашому заміському маєтку, навесні збирають і висушують свинячий гній. Якщо закип’ятити його з оцтом, виходить прекрасний засіб від саден і синців, він допомагає навіть колісничим, які потрапили під копита. Такий порошок краще за все пити змішаним із водою; кажуть, цим питвом гамував спрагу сам імператор Нерон, коли хотів показати професійним колісничим, що він є одним із них.

Тим, хто страждає на епілепсію, корисно їсти ведмежі тестикули, а також тестикули дикого кабана з кобилячим молоком. Чудово допомагає і сеча дикого кабана з медом, особливо якщо її спочатку підсушили в сечовому міхурі вбитої тварини. Ще варто спробувати легені зайця, засолені з додаванням ладану та вина. Серед інших засобів можу порекомендувати копчені ослячі мізки в меду. Коли відчуєте наближення нападу, нюхайте пологовий послід ослиці, що народила осля чоловічої статі. Це відверне епілептичний напад. Дехто радить з’їсти серце чорного мула першого або другого місячного дня або протягом сорока днів пити його кров, змішану з оцтом. Щоб вилікувати божевілля, можна змішати ослячу сечу з водою, що її використовували в кузні для охолодження розпеченого заліза. А ось іще один засіб від епілепсії: треба, щоб пацієнт, обов’язково навстоячки, випив суміш із кип’яченого ниркового жиру козла, змішаного з такою ж кількістю бичачої жовчі.

Ліками від меланхолії є гній теляти, прокип’ячений із вином. Тих, хто впав у летаргію, можна розбудити, давши їм понюхати дим від паленого рога кози чи печінки дикого кабана. Хворим на сухоти буде корисною печінка вовка, приготована в розведеному вині, чи нутряний жир свині, що її годували виключно травою, а також ослятина в спеціальному соусі. Іще можна, кажуть, вдихати через тростинку дим від сухого гною бика, що його годували зеленню. Деякі авторитетні люди вважають, що легеневий кашель виліковується також нирковим жиром кози, змішаним із вівсянкою або легенями оленя, що їх спочатку треба закоптити, а потім розтерти з вином.

Якщо ви раптом вивихнули суглоб, найкраще буде прикласти до нього свіжий гній дикого кабана чи шматок яловичини. Запалення та набряк знімає свинячий гній, розігрітий у керамічному горщику та змішаний із рослинною олією. Будь-яке тверде утворення на тілі прибирають, прикладаючи до нього вовчий жир. Виразки лікують бичачим гноєм, розігрітим на гарячому попелі та провареним із солоним яловичим нирковим жиром. Мазь палять із ведмежим жиром, змішаним із кореневищами лілей або попелом від свинячої щетини і свинячим жиром. Якщо хочете, щоб не залишилося шраму, додайте ще і гною кози. Найкращий клей виробляють із вух і геніталій биків, його ж використовують і як засіб під час лікування опіків. Котячі екскременти допоможуть видалити з-під шкіри колючку, із цією ж метою можна використати і заячий сичуг, змішаний із розтертим у порошок ладаном і рослинною олією, або омелу з прополісом.

Жінка є єдиною твариною, що має місячні кровотечі, а це означає, що в природі тільки вона має так званих маточних кротів. Ці кроти являють собою безформні згустки плоті, що хаотично переміщуються та можуть зупинити менструацію і навіть припинити процес пологів. Іноді вони бувають здатні навіть призвести до смерті жінки через те, що спричиняють занадто бурхливе виверження калу. Жіночі місячні можна полегшити, прикладаючи непромиту вовну, просякнуту бичачою жовчю. У природі немає нічого більш вражаючого, ніж щомісячні жіночі кровотечі. Якщо виділення з’єднаються з молодим вином, воно скисне; якщо вони потраплять у посіви — ті зав’януть і загинуть; насіння в саду засохне, а плоди обсиплються з гілок на землю. Якщо ці виділення хоча б відіб’ються