Читати книгу - "Чужа гра"

Теодор Данилович зобразив на обличчі посмішку, і привітався з «компаньйонами».

— Ну, чë там, йобты? — розв'язно запитав Петько. — Как наши друзья — Гуцул, Анджей?

— Я з ними мало спілкуюся, — відкашлявся Швець.

— Чего так? — іронічно поцікавився Красовскі. — Мы тебя, чисто, просили об услуге…

— Коваль теж не затримався за ґратами… А його, до речі, підтримує сам Краснов! Проти нього я — ніхто.

—… О чем говорили на сходняке, когда Анджей вышел? — поцікавився Деметраш.

— Мене на такі заходи не запрошують, бл, — роздратовано відповів Швець. — І що це за балачки?! Ви хочете від мене щось отримати, а мені підсунули якісь срані акції!

— Ты чë, старый!? — обурився Петько. — Для тя пол-лимона — хуйня?!. Это аванс! Щя нас интересует ваша партия — готовая, раскрученная структура.

— Я партіями не торгую, — зареготав Швець. — І взагалі у мене з рук вислизує влада, нах’й. Не можу нічим допомогти…

— Что касается партии, — продовжив Деметраш, — туда стали вступать наши, чтобы на следующем съезде пропихнуть нужных людей в руководство… Вы нам нужны, панэ Швец. Съезд купим с потрохами, Гаркавый с Гуцулом даже не поймут, что случилось, когда большинство захочет видеть вас лидером. А вы поможете провести в список на выборы нужных людей. Чтобы не пахло Гаркавым и другим говном.

— Цікаво, — задоволено промуркотів Швець. — Чому я?

— Старый, ты достойная кандидатура, — зареготав Кірцун. — Йобты — глава мандатной комиссии, нахуй… Можно сказать, от бога! От бога для всей Украины!

Красовскі зі сценічною іронією закотив очі.

— А теперь, что касается гостиницы… — продовжив. — Завтра, бля, ми будем голосовать за смену руководства и внесение дополнений к уставу. Гостиница наша. Только, как кость в жопе, засело несколько умных, нахуй. Скоро ми выкупим контрольный пакет акций, бля… В общем, нам вся эта шняга обошлась в полтора лимона.

— Для чого ви це мені розповідаєте? — запитав Швець.

— Чисто, ты хочешь быть нашим компаньоном, — відповів Красовскі. — А компаньоны не только делят прибыли, но и убытки.

— Запхайте собі в дупу ці акції і прибутки від них!

— Йобты, хочешь стать человеком, работай по нашим правилам, — розізлився Кірцун. — И первое правило: делай, чë те сказано! Тебе заплатили, нахуй. Тем более этот разговор записали на видеокамеру!

Швець зіскочив на ноги і озирнувся. У залі було порожньо, залишилися тільки вони. Біля входу стояла сторожа. Його опоненти сиділи, насмішкувато поглядаючи на гостя. Теодор Данилович сів.

— Значит завтра, чисто, в бой, — вирішив Красовскі. — Лучше, чтобы ты на собрании не светился и передал право голоса нам.

— Ось що, — жорстко сказав гість. — Хочете, щоб я з вами працював, бл, виконайте мої умови. По-перше, бл, мені заважають Анджей і Гуцул. По-друге, говоріть зі мною іншим тоном. Якщо ні, — кинув на стіл пакет з акціями, — заберіть цю макулатуру нах… А на відеозапис подрочіть, мать вашу! Хуя ви мені що зробите!

Його аргументи звучали переконливо.

— Мы погорячились, — зітхнув Деметраш, — Дни сложные, много работы, надо ехать в округа, работать с народом.

— Йобты, старый, — посміхнувся Кірцун. — Мы тоже не пацаны. Давай, типа, работать, а не фуфло толкать.

— Історія з акціями мене не цікавить, бл, — вирішив Швець, — Можете викупити їх, або платити дивіденди. Я залишився тільки тому, що зацікався планами щодо партії.

— Поговорим позже, — сказав Деметраш. — На эту аферу надо полтора-два лимона баксов и поддержку прессы. Ща мы делаем банкротами две популярных газетенки, потом скупаем их. Наши судебные иски к газетам уже в суде и там все «замазано». С нами работают люди, выигравшие выборы в России, в Казахстане и Грузии.

— Мене це тішить, — іронічно посміхнувся Швець, — тільки будьмо реалістами. До виборів трішки більше року, а наші вороги живі, при владі і при капіталах.

— Йобты, все путем — запевнив Кірцун. — За дело берусь я.

До кабінету Максиміва привели київського кримінального авторитета Мустафу, колись борця, родоначальника столичного здирництва, тепер — мецената і бізнесмена. З ним зайшов начальник відділу полковник Данченко. Коли зачинилися двері, авторитет упав на коліна, молитовно склавши руки, підповз до Павла Васильовича.

— Нэ буду, болшэ нэ буду. Что я сдэлаль, скажи? — скиглив жалісливо. — Всо скажю, толка не сади в камэру.

Данченко кивнув у бік Максиміва:

— До нього повзи, курва лагерна. Тепер тобі дроздів буде вставляти Петро Йосипович. Серед братків має погану репутацію — давив вас і буде давити; твій час настав…

Мустафа з надією глянув на Максиміва, з колін не піднявся.

— Я нэ бандит, панымаешь, я бизнэсмэн, — продовжував скиглити.

— Ось і поговоріть про бізнес, — вирішив Данченко. До Максиміва: — Маю справи, піду до себе.

Петро Йосипович вказав Мустафі на стілець навпроти:

— Сідай.

— Нэ сяду, — відказав обережно. — Присяду.

— На честь знайомства — присядь. Наступного разу у цьому кабінеті будеш виконувати всі команди, як собака, зрозумів?

Сів, молитовно склавши долоні.

— Судячи з твого останнього інтерв'ю газеті «Жовтий листок», у тебе добре здоров'я…

— Э-э, я должен так сказать, вокруг одни враги! Скажут, такой автарытэтный чалавэк, и також балной, кто уважать будэт? Я очен балной, магу пиринысты всэ справки… Киста почки, хронический пыелонехрит, нэдостаточность почек, простатит, гепатит…

— Про твої болячки всі знають, ти вже п’ять років як мертвий, — зареготав Максимів. — Але це — компетенція слідства. Мене цікавить інше. Чому твоя фірма «Зовнішньоекспорт» продала акції ГК «Либідь»