Читати книгу - "Дізнавач, Маргарита Михайлівна Хемлін"

Євка і справді ходила вагітна у 1936 році у віці двадцяти двох років. І дитина в неї всередині виявилася від Файди. Виявилася не випадково, а цілеспрямовано, оскільки Файда в той час займав посаду в партійних органах райцентру Козельця. А з Файдою родина Євки познайомилася поза своєю волею наступним чином.

У тридцять п’ятому Соломона Горобчика звинуватили голослівно у шкідництві на ґудзиковому виробництві. А там і Євка з Лількою працювали. Їх почали приплітати. Не дуже, але потроху. В рамках обов’язкової норми розкриття шкідницьких мереж і організацій.

У дім часто приходила Лаєвська Поліна Львівна на предмет фурнітури для шиття. Соломон їй-таки з артілі тягав потроху ґудзиків і пряжечок за приступною ціною. Звичайно, Поліна виявилася в курсі тривожних звинувачень і, як особа зацікавлена, шукала захисту від можливих переслідувань.

У 1936 році Лаєвська познайомила Євку і Лільку з Файдою. Начебто для того, щоб у разі чого Файда надав допомогу родині через жалість до гарних єврейських близнючок.

Файда як Козелецький районний начальник мав вплив, а в очах Євки і Лільки був богом. До того ж Файда гарно читав напам’ять із голови всілякі вірші. Євка в нього втріскалася, оскільки він не здавався небезпечним, і батьки навіть сприяли з міркувань про майбутню допомогу.

Те, що Файда був одружений, випливло пізніше. Він тоді працював у Козельці і не все з його життя лежало просто на тарілці. А Лаєвська про його дружину нічого не згадувала. Таким чином Євка завагітніла, що часто буває.

І ось саме в цей рішучий момент з’явилася дружина Файди й одночасно двоюрідна сестра Поліни Лаєвської — Сіма Захарівна. Ця сама дружина Файди підстерегла Євку в темному місці і притиснула до стінки. Просто разом із животом і притиснула. І сказала: «Я знаю про Мирона. У мене умова. Проста. Ти дитину виносиш і мені в пелену народиш, і буде моя дитина в повному сенсі. Я з Мироном обговорила. Він не проти. А людям скажеш: скинула. Мені все одно, чи будуть у нас з чоловіком діти. Хоч я так гадаю, що не будуть. У мене слабке здоров’я і мені народжувати не бажано. Але ця — моя. Не зробиш по-моєму, — я Мирона налаштую, і всю вашу сімейку засудять у Сибір».

Євка з переляку погодилася. А Файду від того дня не бачила.

Малка за всіма єврейськими звичаями влаштувала пологи в Козельці, Євка в пелену Сімі народила хлопчика, питання було закрите.

Лаєвська перестала ходити до Горобчиків і через деякий час зникла з Остра з усією родиною. Багато хто казали, що її чоловіка відправили на роботу в Середню Азію. А її чоловік, між іншим, в Острі з’являвся рідко і взагалі про нього говорили, що він або інженер, або виконроб і працює по всій неосяжній країні. Лаєвська пишалася і завжди нічого не потребувала ані матеріально, ані морально. Шила тільки собі — фок-фік на один бік. Ну, дітям своїм, звичайно. Але собі завжди краще. А прізвище, між іншим, залишила собі своє, на чоловікове не зазіхнула.

Правду про пологи знала тільки Лілька, Лаєвська, Малка і Файда з дружиною, хай їй трясця. Зміюка.

Батько впав колись у переляк за сприяння Лаєвської, то із цього стану не виліз аж до початку війни. Мати теж. Коли оголосили війну, вони трохи оговталися, оскільки в Острі поширювалися чутки, що радянській владі кінець і можна буде жити як раніше. Тут уже дочки з ними не погодилися, Євка вчепилася за чиюсь підводу і поїхала в евакуацію в чому була, а Лілька зникла у невідомому напрямку.

Євка повернулася з евакуації в Остер, а Лілька — ні. Євка мешкала з Малкою, яка прибилася як нахлібниця і свідчиця її негарного вчинку.

Років зо два тому в Остер перебрався на помешкання Файда. У зв’язку із тим, що його турнули з великих начальників у Козельці. Очолив господарську роботу в клубі, який розташовувався у колишній синагозі. Так він атестував себе. Слова «завгосп» соромився.

Таким чином Суня опинився на очах Євки. Що постійно мордувало і внутрішньо соромило її. І вона б хоч що зробила, аби вирватися з Остра на інший простір. Свою хату Євка намагалася продати і на ті гроші придбати щось в іншому місці. Але давали мало. Хата з вигляду гарна, а так — трухлява.

Натякала сестрі, що їм можна було б возз’єднатися в Чернігові, але Лілька її до себе не допустила без пояснень.

А які ще пояснення можуть бути, якщо вони від самого народження тягарем одна одній із причини подібності. Їх ніхто не поділяв, уважаючи за одне ціле. А їм хотілося окремо.

І ось Лільку вбили і вийшла можливість виїхати з Остра на нове місце.

Лаєвська звела Євку з Хробаком. Справа йшла до весілля.

І не витягнув би я з Євки жодного слова, якби знов-таки не Лаєвська.

Поліна Львівна два тижні тому приходила з натяками, ворушила минуле і нарешті відверто висловила таке: «Лільки немає, Малки немає, тепер я одна знаю про Сунечку. Мирон та Сіма не рахуються. Я тебе, звичайно, нізащо не викажу. Влаштовуй свою особисту долю. Це святе діло. Я завжди за всіх рада. Не подумай, що я в тебе щось попрошу. Це не прохання, а пшик. Скажи Цупкому, якщо спитає, а він обов’язково спитає, що тобі Зусель сам своїм ротом розповідав, як його Цупкий заштовхував у землю».

Євка від такого прохання мало з глузду не з’їхала. Але вигляду не показала. Пообіцяла. Назавтра їй Лаєвська привезла Зуселя і веліла відвезти в Остер до Довида. Зусель не мовив ані звуку. Євка здивувалася, тому що раніше Зусель без зупинки голосно молився і наставляв усіх на свої правила.

Лаєвська сказала, що Зусель у результаті хвороби схибнувся і зараз зовсім неговіркий. Євка запитала, чи можна вважати, що Зусель онімів. Лаєвська заспокоїла Євку, підтвердивши. І особливо відзначила, щоб Євка на словах переказала Довиду щодо недоторканності Зуселя для кого б то не було, особливо й зокрема для Цупкого.

Євка трошки заспокоїлася, бо вважала, що її брехня ляже на совість Лаєвській, а сам Зусель нічого проти не заявить. Як було насправді — неважливо. Важливо, що