Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

Бабуся Орі практично щодня стала з'являтися у будинку Тамарі. Орисся виявилася місцевою відьмою – майже як Велма, хмикнула Тамарі. Вона приносила їм ласощі, гралася з Тасею, навчала Тамарі розмовляти з квітами, вітром. Коли ж  вона вважала,  що Тамі не баче,  з якимось дивним сумом дивилася на молоду жінку. Кожен раз, коли в неї  була така можливість,  ласкаво обіймала Тамі,  якось дивно погладжувала її по голові,  по спині. Іноді навіть цілувала у скроні.

Тамарі дивувалася,  але навіть не пручалася. Такі дивні теплі почуття чудернацької  жінки невимовно гріли  й розчулювали її серце.   

- Я бачу в тобі дар, - одного разу запитала бабуся, розчісуючи Тамарі волосся кольору золотої кориці. - Чому ти його не приймаєш?

Тамарі тільки хмикала у відповідь.

-Знала б ти, хто я, - думала вона. А очі поверх окулярів поблажливо так на неї поглядали, немов промовляючи: « А от і знаю!».

Неймовірно швидко промайнули два місяці. Два місяці її нового життя.

Якось уночі, коли вона замовляла в саду чергову примхливу квітку, в її голові пролунало чітке "Тук. Тук. Тук-ту-тук"

- Це не Тассіна серце, - здивувалася Тамарі і прислухалася.

"Тук-ту-тук",- віддавалося коло серця стукотіння сердечка Тассі, що солодко спала у своїй рожевій кімнаті. А зовсім поряд уже билося ще одне крихітне сердечко.

Саме в ту мить Тамарі зрозуміла, що чекає на дитину. Неочікуване і несподіване щастя охопило її. Не злякало.  Не збентежило.  Ні! Вона була щаслива!  Їй навіть було не важливо, хто батько малюка. Вона вже його кохала.

Через кілька місяців, за допомогою Ориссі, швидко і без особливих проблем на світ з'явився хлопчик. Міцний, темноокий малюк, з копицею чорного волосся. Маля сповістило про свою появу гучним вимогливим криком. Місцеві люди з цікавістю пліткували – хто ж батько цього хлопчика? Він не був схожий на жодного чоловіка ані в їхньому містечку,  ані в інших  найближчих  містах  та селах.

І тільки Тамарі, зворушливо дивлячись на свою дитину, навіть не замислювалася над цим питанням – для неї відповідь була очевидною.  Маленький сильфід зростав сильним, відважним і задерикуватим хлопчиськом. За свої чотири роки він "переміг" майже всі кущі кропиви коло хатинки. Триколірна кішка Велма дуже швидко освоїла ази дресури: їжу просила стоячи на задніх лапках, навіть навчилася повзати по-пластунськи, і ідеально виконувала команду "полундра" - коли маленький ельф,  більше схожий на маленьке демоня,  бував не в дусі. Все розчулювало Тамарі в її маленькому синові - адже маму і сестричку він любив пристрасно і ревниво. І з таким азартом він доводив до сказу або до сліз Тассіного друга та їх сусіда Марка!

Ось і в цей день, озброївшись палицею, він люто блискав очима вслід задерикуватої парочці - Тассі на гнідій кобилі і увальню Марку на мулі, що неслися до скелі біля річки.