Читати книгу - "Таємниці аристократів. Детективні історії отця Бравна"

що про дрік та жайворонків, які траплялися мені по дорозі. І раптом я побачив великий заокруглений простір, а наді мною височіла багатоярусна споруда велетенських розмірів, вона нагадувала мені римський амфітеатр. Там не було ані душі. Виявляється, я опинився на стадіоні в Епсом. Тоді я чомусь відчув, що жодна людина в тому місці не буде щасливою.

— Дивно, що ви згадали про Епсом, — відізвався священик. — Ви пам’ятаєте так званий саттонський злочин? Обидва підозрювані жили в Саттоні і, як пригадую, вони виробляли морозиво. Потім їх, щоправда, звільнили. Подейкували, що вбитого знайшли якраз у тій частині Епсома, його задушили. Один полісмен-ірландець, мій приятель, розповів мені, що жертву знайшли неподалік стадіону. Тіло сховали за відчиненими дверима.

— Хм, справді дивно, — погодився Фламбо. — Та це лише підтверджує мою думку про те, що запустілі місця розваг лише наводять нестерпний сум. В иншому випадку, там не знаходили б убитих.

— Я не зовсім впевнений у тому, що… — почав було отець Бравн і замовк.

— Не зовсім впевнені у тому, що це — вбивство? — запитав його приятель.

— Та ні, в тому, що його вбили у безлюдному місці, — просто відповів низенький священик. — От, вам хіба не здається, що саме тут є заковика? Невже досвідчений вбивця шукатиме запустіле й безлюдне місце, щоб когось прикінчити? До речі, людина дуже рідко залишається одна-однісінька. А в безлюдному місці якраз набагато легше когось помітити й запам’ятати. Ні, тут йдеться про щось инше. А ось і павільйон чи палац, чи як це називається…

Вони вийшли на маленьку яскраво освітлену площу, а головну будівлю на ній прикрашали афіші та велетенські плакати з зображеннями Чорношкірого Неда та Мальвіолі.

— Oгo! — здивовано вигукнув Фламбо, спостерігаючи, як священик жваво піднімається широкими сходами. — А я й не знав, що останнім часом ви захоплюєтесь кулачними боями. Ви хочете подивитися поєдинок?

— Не думаю, що цей двобій відбудеться, — відповів отець Бравн.

Вони швидко пройшли через передпокій та кілька кімнат, а потім — через глядацький зал, де стояли ряди м’яких складених сидінь, а також окремі відділення, на кшталт лоджій в театрі, та тут вони були відгороджені звичайними канатами. Священик швидко прямував уперед, не розглядаючись по боках, поки вони не підійшли до дверей, на яких була табличка: «Комітет». Лише тоді отець Бравн зупинився і повідомив якомусь клеркові, що він хотів би побачитися з лордом Пулі.

Їм відповіли, що лорд надзвичайно зайнятий, адже поєдинок от-от розпочнеться, однак священик спокійно та добродушно вмів повторювати свої прохання, а особи з бюрократичним типом мислення зазвичай не здатні терпіти таку поведінки. Через кілька хвилин збитий з пуття Фламбо опинився перед якимось чоловіком, який вигукував до иншого працівника: «Будьте обережні з канатами після четвертого… Так, а вам що потрібно?»

Лорд Пулі був джентльменом, і так само, як більшість представників цього знатного плем’я, постійно про щось хвилювався, а особливо — про фінансові питання. Його волосся виглядало як льон, припорошений сивиною, очі несамовито блистіли, а ніс чомусь видавався обмороженим.

— Лише кілька слів, — сказав отець Бравн. — Я прийшов сюди, щоб не допустити вбивства.

Лорд Пулі аж підстрибнув у своєму кріслі ніби на пружині.

— От прокляття! Скільки можна вислуховувати подібні нісенітниці?! — вигукнув він. — Як ви мені надоїли зі своїми комітетами, петиціями і проповідниками! Колись бійці бились без рукавичок, і це вас якось не турбувало! Тепер вони б’ються в захисних рукавицях, то про яке вбивство може бути мова?

— Я не мав на увазі когось з боксерів, — відповів низенький священик.

— Та добре, добре, — з крижаною посмішкою відповів дворянин. — І кого ж тут хочуть вбити? Може рефері?

— Я не знаю, кого хочуть вбити, — задумливо відповів отець Бравн. — Якби я знав, то не став би псувати вам задоволення, а просто допоміг би цій людині втекти. Правду кажучи, я не маю нічого проти змагань професійних боксерів. Та я прийшов сюди, щоб просити вас про послугу. Скасуйте цей поєдинок.

— І більше нічого? — з іронією запитав лорд, гнівно блиснувши очима. — Скажіть, будьте ласкаві, як ви поясните це двом тисячам глядачів?

— Просто скажіть їм, що після поєдинку залишаться живими одна тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ять глядачів.

Лорд Пулі подивився на Фламбо.

— Ваш друг навіжений? — запитав він.

— Зовсім ні! — енергійно заперечив Фламбо.

— Послухайте мене. Уважно послухайте, — продовжував стривожений лорд Пулі. — Все набагато складніше. Щоб підтримати Мальвіолі, приїхало чимало італійців, чи хто вони там. Вони всі такі чорняві, смуглі на нахабні. Ви маєте уявлення, який темперамент в цих людей з півдня? Якщо я повідомлю, що поєдинок скасовано, то за мить тут буде увесь корсиканський клан мафії на чолі з Мальвіолі.

— Мілорде, це питання життя і смерти, — промовив священик. — Швидше зробіть оголошення. І подивимося, хто прибіжить сюди першим. Мальвіолі чи хтось инший.

На обличчі лорда з’явилося зацікавлення, він взяв до рук дзвіночок, який стояв на столі. Клерк з’явився майже миттєво, і лорд промовив:

— Я повинен зробити важливе повідомлення для глядачів. Будьте ласкаві, попередьте обох суперників, що поєдинок доведеться відкласти.

Кілька секунд клерк спантеличено дивився на лорда, ніби це був привид, а потім зник за дверима.

— У вас є якісь докази? — різко запитав лорд Пулі. — Звідки ви про це довідалися?

— Я довідався про це на естраді, на тій, що розташована на пляжі. — чухаючи голову, промовив отець Бравн. — Та ні, помиляюся, не лише там. Я дізнався про це з книги, яку я купив у книжковому кіоску в Лондоні, до речі, дуже дешево.

Він вийняв з кишені невеликий томик в шкіряній палітурці. Фламбо зазирнув священикові через плече і побачив, що це був опис стародавніх подорожей. Один аркуш в книжці був загнутий.

— «Єдиною формою, з допомогою котрої культ вуду[21]…», — почав читати отець Бравн.

— З допомогою котрої що? — перепитав лорд.

— «…культ вуду, — з задоволенням повторив священик, — широко поширився за межами Ямайки, це — поклоніння Мавпі або Богові гонгів. Ця форма культу процвітає в багатьох частинах обох американських континентів, особливо серед метисів, яких зазвичай важко відрізнити від білого населення. Така форма поклоніння духам та принесення жертви в особі людини відрізняється від инших форм тим, що кров формально проливається не на вівтарі підчас урочистого обряду, а в людському натовпі. Під гучні удари гонгів відчиняються двері святилища, і всі можуть побачити бога Мавп. Після цього…».

Двері різко відчинилися, і в них з’явився елегантний негр. Його очі аж вилазили з орбіт, а чорний циліндр на голові був так само нахабно схилений на бік.

— Ви