Читати книгу - "Клянусь, я твій, Поліна Ендрі"

Я закушую губу і утикаюсь збентежено в плече Кейна, червоніючи. Мої плечі перетрушує від тихого сміху і я відчуваю, що Кейн сам ледве стримується. Він усміхається, обійнявши мене за плечі, і цілує в маківку.

- Ти знову!

Кейн відриває від мене руки і підносить їх угору, здаючись:

- Все, я більше не цілую.

- Дивіться мені, - наче строгий наглядач, командує малеча, переводячи між нами суворий погляд. - Щоб більше жодних поцілунків у найближчі е-е… дев'ять місяців.

Кейн видихає, відпускаючи мене, і робить крок вперед, опускаючись перед нею навпочіпки.

- Дивись, Олівія, давай я тобі поясню. Справа у тому, що Кімберлі не може завагітніти вдруге, якщо вона вже вагітна. Це неможливо і з погляду фізіології і кохання. Цілуй не цілуй – так не вийде.

Мала недовірливо коситься на мене.

- Це правда, - довірливо повідомляю я з невинним виразом обличчя. Мабуть, моєму слову вона все ж таки довіряє більше, бо я бачу, як повільно розслабляються її плечі, як вона повільно видихає і розвертається до столу, потягнувшись за тортом.

- Гаразд, - великодушно дозволяє Олівія. - Тоді цілуйтеся.

І вона йде, захопивши з собою тарілку з найбільшим шматком торта.

З моїх грудей немов свинцевий листок злетів.

Ну ось. Це виявилося не так страшно.