Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

- Моя леді, актриса з вас нікудишня! Але ви намагалися - це вже похвально. Тепер, щодо ваших припущень: по-перше, ніхто вже не пам'ятає, як виглядала ваша донька, вибачте, що нагадую, але це так. По-друге, так, Рамія моя жінка, і я її цілував біля стайні!  І буду цілувати: коли захочу і де захочу!

- Жінка? Що значить жінка? - звилася леді Агата, забувши, що тільки що мала "серцевий напад".

- Це і значить! Я ж не схожий на ченця чи євнуха? - запитав Ларс, відчувши роздратування - чого він взагалі виправдовується, наче якийсь підліток.

- О ні! Ні! А якже відбір, артефакт, наш задум? - айра вскочила з крісла.

- Одне одному не заважає! - відрізав чоловік, якому стала набридати розмова про особисте.

- Ти хіба не знаєш?  На відбір потрапляють тільки незаймані дівчата, а ти зіпсував кандидатку! Я ж кажу, що вона не підходить! - більше зі зловтіхою, чим з розчаруванням, вигукнула леді Агата.

Здавалося, що ця новина повинна була б вибити в Ларса землю з-під ніг чи хоча б якось збентежити, але ні. Чоловік, наче почув про те, що сусіди купили ще одну корову. Він спокійно взяв тітку під лікоть і посадив у крісло, а сам сів навпроти неї. І важким поглядом подивився на леді Блеріс.

- Незайманість легко лікується подарунком для лікарки, яка проводитиме огляд. Мої можливості ви знаєте. Що ще вас бентежить, люба тітонько?

Жінка невдоволено схрестила руки на грудях.

- Претендентки будуть проходити перевірку на артефакті сили, - пробурчала вона, - Ми могутній рід: Кларк, хоч і дальній, але родич імператору Амарканду, а мій батько з королівської династії повітряних драконів. То ж наша донька має показати яскраве сяйво. А що покаже твоя протеже? До якої стихії вона взагалі належить? Хто її батьки? 

Леді Агата подалась вперед, наче яструб, що готовий накинутися на здобич.

- Вона сирота, для справи цього достатньо, а в роду бувають і слабкі нащадки, - спокійно відповів Ларс.

- То й що, що сирота, не вітром ж її надуло! Що ти взагалі про неї знаєш? - не здавалася співрозмовниця.

- Я знаю достатньо, щоб довіряти.

- А-ха-ха! Ви чоловіки такі дурненькі! Може вона вже здогадалася хто ти насправді, і в'ється біля тебе, наче хміль? Не думав про це?

Ларс посміхнувся. Тітка нагадувала йому квочку, але ж він не курча. Чоловік давно зрозумів, що Рамія склала два плюс два. Може вона не до кінця усвідомлювала, хто він, але куди мітить - це їй точно відомо. Найманиця досить спокійно відреагувала на його заяву, що землі дарувати може тільки імператор. То ж знала ще тоді, коли вимагала в оплату своїх послуг Ізірську долину.

- Що я такого веселого сказала? - буркнула леді Агата, - Як ця найманиця спутається з Ксавієм, а ми всі підемо на ешафот - от тоді тобі буде не до сміху!

Леді Агата надулася, підібгавши і без цього тонкі губи.

- Всевишні боги! Тітонько, ну хіба я схожий на якогось дурника? Ну що ви накручуєте? У нас кровна клятва з Рамією. Ми обоє зобов'язані виконати умови договору. 

- Але ж вона твоя коханка! - обурливо зауважила леді Агата

- То й що? - байдуже запитав Ларс.

- Кохання сліпе, ще візьмеш і одружишся з нею, а у тебе обов'язки! Не можна йти проти традицій!

- Ви сильно забігаєте вперед. Ще ведмідь в барлозі, а ви вже зробили з його шкури килимок! - сказав, як відрізав, чоловік, - Все! Годі на цю тему! А тепер по справі. Я вам, леді Блеріс, наполегливо рекомендую припинити займатися всякими здогадами та припущеннями і нарешті згадати про свої обов'язки! До вас повернулася донька! І вже добу ходить у пом'ятих сукнях. Де її камеристка!? Чому ще не виготовлені запрошення на прийом з такої чудової нагоди!? І врешті-решт проявіть до дівчини трохи тепла та уваги, бо щось не бачу материнської радості!

Ларс сипав і сипав докорами, що айра Агата аж побіліла і вже була не рада, що затіяла цю розмову.

- Ви все зрозуміли, тітонько? - підкреслено ввічливо запитав Блер.

Леді Агата сиділа ні жива, ні мертва.

- Так, я все зроблю, - пересохлими губами промимрила вона.

- От і добре, я радий, що ми порозумілися, а тепер з вашого дозволу, я піду.

Чоловік не чекаючи відповіді покинув вітальню. Його настрій був вкрай зіпсованим. Щоб якось провітрити голову, Ларс вирішив вигуляти Красунчика. Зайшовши до стайні, чоловік завмер - Сніжки не було.

- Що за лиха мати? - вилаявся Ларс,- І де цю дівку носить?

Чоловік швидко осідлав коня і вивів його за ворота помістя. Сліди Сніжки до половини засипало снігом, але ще можна було зрозуміти в якому напрямку поскакала дівчина.