Читати книгу - "Подорожі Тобі Елліса, Arachne "

Протягом дня Джекі був зайнятий справами у магазині. Він перевірив рахунок і виручку, переконався, що все гаразд із товарами, і прийняв кількох клієнтів. Думки про маску не давали йому спокою. Вона виглядала жахливо і велично, начебто зберігала в собі давні таємниці.

Увечері, коли магазин уже закривався, Джекі знову звернув увагу на маску. Вона стояла на полиці в кабінеті Тобі, притягуючи погляд своїм зловісним виглядом. Джекі задумався, яку історію могла розповісти ця маска, якби могла говорити.

Коли Тобі повернувся з архіву, вони сіли у вітальні та почали обговорювати знахідку. Джекі розповів про свої здогади та про те, як маска змусила його відчути дивне хвилювання. Тобі погодився, що ця особлива маска.

- Саманта і Габріель прийдуть пізніше, - сказав Джекі. — Я думаю, вони допоможуть нам зрозуміти, що це за маска і як вона пов'язана з катаною.

- Чудово, - кивнув Тобі. - Це гарна ідея. Ми повинні дізнатися якнайбільше, перш ніж приймати будь-які рішення.

Вони продовжили обговорення, занурюючись у думки про можливі загадки та таємниці, які приховувала маска Менгу. Джекі відчував, що попереду на них чекає ще одна неймовірна пригода.

АРХІВИ НЬЮ-ЙОРКА. СТАРОДНІ СВІТКИ ЯПОНІЇ

•Тобі Елліс: Портрет Зберігача

Пройшло три роки з того часу, як Тобі Елліс повернувся зі своєї захоплюючої подорожі до Японії, де він дізнався про свою спадщину і став хранителем стародавніх реліквій. Ці три роки змінили його як зовні, так і внутрішньо. Він уже не був тим молодим чоловіком, який вирушав у свою першу пригоду. Тепер він став зрілим та впевненим у собі чоловіком.

Тобі завжди був привабливий, але тепер його зовнішність набула особливої ​​глибини. Його обличчя, з різко окресленими вилицями і м'яким, але рішучим підборіддям, привертало погляди. Очі, злегка розкосі, надавали його обличчю екзотичного та загадкового виразу. Вони були глибокого карого кольору, з золотистими відблисками, що робило його погляд проникливим і водночас теплим. Ці очі були відбитком його предків Ямато Акінави, гордого і благородного роду, чию спадщину він з честю носив.

Його шкіра мала легкий бронзовий відтінок, що свідчить про його японське походження. Волосся Тобі було густим і темним, акуратно підстрижене і злегка скуйовджене, що надавало йому трохи недбалий, але все ж стильний вигляд. Часто можна було побачити, як він машинально проводить рукою по волоссю, впорядковуючи їх під час роздумів.

Фігура Тобі була стрункою та підтягнутою, що свідчить про регулярні заняття спортом та фізичну активність. Він завжди носив одяг, який підкреслював його природну грацію та впевненість. Найчастіше це були прості, але елегантні костюми чи сорочки з джинсами, які підкреслювали його стиль і водночас не відволікали від його природної чарівності.

Манери Тобі були спокійними та впевненими. Він завжди рухався з якоюсь внутрішньою силою і грацією, які видавали в ньому людину, яка звикла до дисципліни та самовладання. Це можна було помітити в його ході — легкої, але впевненої, і в тому, як він поводився в суспільстві.

Сьогодні Тобі сидів в архіві, повністю занурений у вивчення давніх сувоїв. Його профіль, освітлений м'яким світлом лампи, виглядав мужньо та зосереджено. Він пробігав очима по рядках, іноді роблячи швидкі нотатки в блокноті. Його пальці легко і впевнено перевертали сторінки, ніби він з дитинства був знайомий із цими текстами.

Бібліотекар, молода дівчина часто кидала на нього захоплені погляди. Її серце завмирало щоразу, коли він зводив очі і зупиняв погляд на черговій книзі. Однак Тобі не звертав на неї уваги. Він був повністю поглинений дослідженням, його думки лунали у далеких віках, серед самураїв та легенд.

Його обличчя виражало глибоку зосередженість і іноді легку усмішку, коли він знаходив щось цікаве чи значуще у текстах. Тобі був людиною, яка знайшла своє покликання і жила з повною віддачею. У його погляді можна було побачити не лише мудрість, набуту через випробування, а й внутрішню силу, яка вела його вперед, попри всі перепони.

Ці три роки зробили Тобі Елліс тим, ким він завжди мав стати — справжнім Охоронцем, людиною, яка з гордістю несе свою спадщину і захищає її.

___

Тобі Елліс, який повернувся з Японії, з головою поринув у світ стародавніх сувоїв та артефактів. Його друзі часто жартували над ним, кажучи, що він "одружений на сувоях", а "діти" його - це давні реліквії, які він з такою старанністю вивчав і захищав. Тобі лише усміхався у відповідь, розуміючи, яку величезну відповідальність несе на своїх плечах. Він присвятив своє життя охороні та вивченню спадщини своїх предків, і це приносило йому глибоке задоволення.

В одному з листів своєму братові за духом, Кенджі, Тобі поділився своїми думками:

"Брат, я одружений на сувоях," - писав він зі сміхом. "Але в глибині душі я завжди мріяв опанувати мистецтво меча. Я заздрю ​​тобі і твоїм братам, які борються з такою грацією та силою. Мені б хотілося навчитися того ж, щоб гідно захищати реліквії та спадщину наших предків."

Кенджі, знаючи, як багато означають ці слова для Тобі, вирішив допомогти йому здійснити мрію. Через кілька місяців Тобі отримав несподіваний подарунок — його старого вчителя з бойових мистецтв, майстра Камото, надіслав сам Кенджі. Вчитель був відомий своєю мудрістю та глибоким знанням традиційних японських бойових мистецтв, особливо майстерністю володіння катаною.

Перший урок розпочався з простих рухів та позицій. Майстер Камото, незважаючи на свої похилого віку, рухався з дивовижною легкістю і грацією. Його рухи були точними і відточеними, кожна поза і помах меча несли у собі століття традицій та майстерності. Тобі, стежачи за кожним рухом вчителя, відчув, як у ньому прокидається щось давнє та глибоке. Він усвідомив, що навчання мистецтву меча — це не просто фізичне тренування, а й духовна подорож.

З кожним днем ​​Тобі все більше поринав у світ бойових мистецтв. Уроки проходили в самотньому саду його будинку, де серед зелені та спокою він міг повністю зосередитися на тренуваннях. Він вивчав основи, відпрацьовував стійки, вчився керувати своїм диханням та контролювати енергію. Спочатку це були повільні, але впевнені кроки, кожен із яких наближав його до розуміння справжнього мистецтва володіння мечем.