Читати книгу - "Полонянка бандита , Тетяна Калинова "

     Взяв!!!   Так    взяв ,   що   не    чекаючи    ранку ,   посеред   ночі  ,    під    бурчання    хлопців   ,  повертаємось    додому.    Злий   наче   дідько   і    на    себе ,   що   не   можу    впоратись    з    своєю    одержимістю   і    на   неї ,   що    їсть    мозок    чайною    ложечкою .   

      Додому    приїхав    на    світанку.   Щойно    заходжу    в    будинок ,   відразу   біжу   в   її   кімнату   перестрибуючи    через   дві-три    сходинки .   Приб'ю   гадину   брехливу   яка   спокою   не    дає    ні    вдень ,   ні   вночі.   Ні!   Спершу    нагодую ,   потім    приб'ю.   

     В    кімнаті    наче    вибухнула   бомба ...  Лія   спить    поперек    ліжка  в    самому   низу.   Таке   враження ,   наче    просто   виснажена  і  знесилена  вирубилась .    Переступаючи   через    мотлох    підходжу   до   ліжка  і    сідаю    поруч.   Куди   поділась   злість - уявлення   не   маю,    натомість   серце    знов   тріпоче    і   вистрибує    з    грудей.   Обережно   забираю    з    обличчя   волосся    і   дівчина    наче   й   не    спала   розплющила    очі.   Потім    взагалі    шокувала    мене...   Повільно ,   наче    маленьке   кошенятко    забралась    мені    на    руки   і    скрутившись  калачиком   притулилась   до   мене,    наче    шукаючи    ніжності    і   захисту.    На    мить   розгубився ,   а   потім     обійняв   її    і    вдихнув   улюблений    аромат.   Бляяя!   Та   що   ж   ти   зробила   зі   мною   крихітко?  Чому   так    штирить   від   тебе?   Ми    так   і    сиділи    мовчки    якийсь    час .   Я   гладив    її    по    волоссі ,   по   спині,   а    Лія   не   ворушилась ,    здається   вона   навіть    дихати    боялась.  Та  потім сама  ж  все  зіпсувала...

    - Що  ти  вирішив  зробити   зі   мною? - це   запитання   приводить   до  тями.   То  ось   воно  що?   Вона   просто  злякалась  за   свою   шкуру ,   тому  й    влаштувала   цирк.  Знов   повівся   йолоп.   Відштовхую   її   на   ліжко   і  підіймаюсь.  -  Еміре!  

     -  Коли  щось   вирішу ,  ти   про  це   дізнаєшся.  -  підходжу   до   дверей.  -  Післязавтра   в   Плазі   буде   гулянка .   Там  будуть   всі   місцеві   шишки.   Ти  підеш   зі   мною .    Час   зустрітись    з   татком . -  її   очі   округлюються   і   в   них   з`являється   жах .   Ну   нарешті ,   хоч   одна  справжня ,  непідробна   емоція. Хотів   вийти   з   кімнати ,  та   Лія   кидається   до   мене  і   обіймає  зі   спини.

     - Ні ,   Еміре.   Будь   ласка.   Ти   вирішив   віддати   мене    йому? - звільняюсь   з  її   обіймів   і    виходжу   знов   зачинивши   двері   на   ключ.   Хоч   в  цьому   немає   сенсу.   Захоче   вийти- вийде.   -  Прошу .   Благаю   Еміре ,   тільки   не  віддавай  мене   йому.   Я    не   витримаю   більше   цього .  Якщо  не  можеш   пробачити ,  то  краще   сам   мене   вбий!  -  по   тілу  пробіг   холодок .  Я   розумію   що  їй   страшно ,   особливо   після   пережитого.  Шкода   її...   Та   по  хорошому   сама   не  захотіла.  Так   що  тепер   мучся   в   здогадах    крихітко.

      Насправді   я   спочатку   планував   їй    розповісти   свої  плани ,   заспокоїти   щоб   не   хвилювалась ,    та   ці  її  слова  і  розуміння   що   знов  грається   зі   мною   і    маніпулює   моїми   почуттями  ,   страшенно    вибісили .  Захотілось   зробити   їй   боляче ,   хоч  і   не   фізично.   Нехай   трішки   помучиться.   Не   все  ж   мені   одному...  Це  її   покарання.   Жорстоке?   Можливо.   А   хто   казав   що   я   янгол???