Читати книгу - "Право на кохання, Софія Вітерець"

— Це… — почала було відповідати я, але на очах одразу з’явилися сльози й з’явився важкий клубок в горлі.

Погляд вже метався по чарівній бальній залі у пошуках підмоги й вона не заставила себе довго чекати.

— Це моя пара на сьогодні. Даруй люба, що так довго. Біля столиків з напоями якийсь аншлаг, — Айраск протягнув мені склянку з якоюсь брунатною рідиною та ягодами, що плавали прямісінько в ній. — Вибачайте вже нам, але ми б хотіли побути самі. Звісно, наскільки це взагалі можливо.

— О, розумію, вибачайте, — одразу відкланявся Еріон і я видихнула з полегшення та відпила напою, чомусь геть забуваючи про те, з чиїх рук взагалі отримала його.