Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

— Не зважай, це я так, до своїх думок. Кінець зв'язку.

«Якщо все це норма, що ж у такому разі екстрим? Судний День?»

Хотілося міцно вилаятися, закричати, гепнути кулаком по столу, але Вест стримався і, зганяючи злість, люто накинувся з ножем і вилкою на відбивну. У демонстрації емоцій є сенс, лише за наявності глядачів, а коли ти віч-на-віч із безпристрасною технікою — все це наглядне обурення втрачає сенс. Ну, як плювати в дзеркало…

Вляпалася їхня група цього разу по самісіньке, як то кажуть: «не балуй»... І найбільше дісталося Весту.

Правда, саме завдяки цьому він все ще залишався живим, здоровим і в первинній комплектації, тоді як решта членів екіпажу лежать занурені в анабіоз, і зовсім не факт, що імперським ескулапам вдасться їх повністю зцілити. Тим паче, що у цій непростій ситуації, яка склалася, навіть просто потрапити на прийом до людей у ​​білих халатах буде доволі проблематично. Тому що цілком імовірно, всю цю металеву труну, яка лише з непорозуміння надалі вважається рейдером Даль-розвідки «Сапсан», у найближчому майбутньому доведеться анігілювати разом з усіма, хто знаходиться на його борту.

Власноруч мічманом Климуком — єдиним функціонуючим членом екіпажу.

Вест зробив ковток охололої кава і втомлено заплющив очі. За привілей жити доводилося платити думками та спогадами. І тільки Великий Космос знає, як це боляче.