Читати книгу - "Чорна прірва, Mihael Fartush"

Один з агентів ФБР, який отримав на руки звіт про подію у в'язниці, одразу ж звернув увагу на один вельми значний факт. Виявилося, що пістолет Краніка весь цей час перебував на запобіжнику. Він не збирався вбивати Віктора і на свободу йому теж не хотілося. Весь цей розіграний спектакль був для того, щоб піти з життя не від смертельної ін'єкції, а від кулі. 

Кажуть, коли людина помирає і свідомість ось-ось має покинути тлінне тіло, душа людини починає провалюватися в якусь субстанцію, чорну прірву, де немає матерії, де стоїть мертва, гнітюча тиша, де страшенно холодно і сиро. Органи чуття вимикаються через непотрібність, космічний вакуум не дає змоги вільно й вільно дихати, а темна пелена навіює тугу й трепет. Душа людини не знає, що їй робити в цьому безмовному темному просторі. Вона просто падає донизу і це падіння може тривати нескінченно довго, доки на горизонті, десь на віддалі, не з'явиться яскрава точка, що світиться. Це останній пункт призначення душі людини на шляху до Творця. Ця точка поступово розширюється, заповнюючи весь простір, і душа починає відчувати радість, звільняючись від обмежень, які її сковували в тілі. Вирвавшись в абсолютно білий, але неживий простір, душа людини миттєво зливається з душами інших. Людина не вмирає повністю; лише фізичне тіло припиняє існування. Внутрішній світ продовжує жити, з'єднуючись із душами тих, хто пішов раніше. Перше, що відчуває і бачить душа під час смерті, - це чорна прірва, що навіює страх своєю таємничістю і невизначеністю. Ця чорна прірва являє собою важку, похмуру субстанцію, через яку душа має пройти для остаточного очищення і відродження. Так кажуть. Насправді, невідомо, що відбувається після смерті, адже душа одразу ж залишає тіло в пошуках білої точки і повернутися назад уже не може.

Кінець