Читати книгу - "Обережно, тригери"

Він замислився, скільки селян знало про те, що його син помер ще немовлям. Потім згадав свою дружину, але її обличчя було неясним, а портретів або фотографій у нього не було. Він подумав, що не було на землі для нього кращого заняття, ніж тримати чорних, подібних до куль бджіл на схилі цього високого-високого пагорба. Ніхто більше не знав їхнього норову так добре, як знав він.

Вода охолола. Він вийняв з неї вже цілісний брусок бджолиного воску і поклав його на дошки свого ліжка, щоб той до кінця остиг. Потім дістав з горщика тканину, наповнену брудом й домішками. А тоді — оскільки він теж був у певному сенсі детективом, і коли ти відкинув всі неможливі варіанти, то те, що залишається, яким би воно не здавалось неймовірним, має бути правдою — випив цукровий сироп з горщика. Зрештою, у кормі залишається чимало меду, навіть коли більшу частину профільтрували через тканину і очистили. Вода віддавала медом, але такого меду Гао ще не куштував. Він мав смак диму, металу, незнайомих квітів і незвичних парфумів. Цей смак, подумав Гао, чимось нагадував секс.

Він випив воду до дна, а тоді заснув, схиливши голову на керамічну подушку.

Прокинувшись, він подумав, що треба вирішити, як бути з кузеном, який захоче отримати у спадок дванадцять вуликів на схилі, коли Старий Гао зникне безвісти.

Мабуть, він стане позашлюбним сином, юнаком, який повернеться в майбутньому. Чи просто сином.

Молодим Гао. Хто там вже пам’ятає? Нікому нема діла.

Він подасться до міста, а тоді повернеться і доглядатиме за чорними бджолами на схилі гори так довго, як тільки зможе.

Людина, яка забула Рея Бредбері

Я починаю забувати і це мене лякає.

Я гублю слова, хоча не гублю ідеї. Принаймні я на це сподіваюсь. А якщо й гублю, то непомітно. І звідки мені тоді знати про цю втрату?

Це кумедно, бо в мене завжди була чудова пам’ять. І все в ній зберігалось. Іноді вона видавалась такою блискучою, що я навіть гадав, ніби можу пам’ятати речі, про які ще не знаю. Запам’ятовування наперед…

Не думаю, що для цього явища вигадали окреме слово. Запам’ятовування подій, які ще не відбулись. У мене не з’явилось відчуття, яке буває, коли я намагаюся знайти в голові слово, якого там нема, так наче хтось прийшов і забрав його вночі.

У юності я знімав кімнату у великому будинку з кількома людьми. Я був тоді студентом. Кожен мав окремі полички на кухні, чітко позначені іменами, і такі ж полички в холодильнику, на яких ми зберігали яйця, сир, йогурт та молоко. Я завжди дотримувався правил і використовував лише свої харчі. Інші ж були не такими… ну ось. Я загубив слово. Воно означає «той, хто старанно дотримується правил». Інші люди в будинку були… не такими. Я підходив до холодильника і бачив, що хтось забрав мої яйця.

Я думаю про небо, всіяне космічними кораблями. Їх так багато, що здається, ніби це нашестя сарани, срібної на тлі світлої рожево-бузкової ночі.

У той час також зникали речі з моєї кімнати. Наприклад, чоботи. Я пам’ятаю, як щезали мої чоботи. Точніше, я мав би сказати «як щезли» — я ж бо не бачив самого зникнення. Чоботи самі не щезають. Хтось мав їх «щезнути». Так само, як і мій словник. Той же будинок, той же час. Я підійшов до невеличкої книжкової полиці поруч із ліжком (все було поряд із ліжком: я мав власну кімнату, але вона була не набагато більша від комори, яку перетворили на спальню). Я потягнувся до полиці, та словник щез, а замість нього залишилася прогалина, що мала розмір словника й лише показувала, де він був раніше.

Усі слова і книжка, в якій вони містились, зникли. За наступний місяць в мене також забрали радіо, балончик пінки для гоління, стос паперу для заміток і коробку олівців. І йогурт. А ще, як я виявив, коли зникло світло, — свічки.

Тепер я думаю про хлопчика в нових кросівках, який вірить, що може бігти вічно. Ні, це не допомагає. Місто з сухою погодою, в якому без перестану йшов дощ. Дорога пустелею, на якій добрі люди бачать міраж. Динозавр, який працює продюсером кіно. Міраж був палацом Хубілая. Ні…

Іноді, коли слова зникають, мені вдається віднайти їх, підкравшись з іншого боку. От я хочу знайти слово — наприклад, говорю про жителів планети Марс і тут усвідомлюю, що термін, яким їх називають, кудись зник. Аж раптом я зауважую, що зникле слово з’являється в якомусь реченні чи назві. «хроніки». «Мій улюблений». Якщо і