Читати книгу - "У черзі за святою водою"

шикарно трахати? Чи не перевелися ще дівчата, яким, як ліричній героїні «Польових досліджень з українського сексу» Оксани Забужко, сняться «молоді й красиві ненабагато й старші до тебе буйночубі хлопці, ти мріяла про них, як ровесниці про кіноакторів, ось він вийде на волю, пошрамований і мужній, і ми зустрінемось»... Такий, за яким можна на край світу, бо він здатний туди вирушити? Про що мріє українка навесні? Про чужинця, який повезе у свій заможній спокійний світ? Чи про «нового українця», який забезпечить заможне життя тут, поблизу мами й подруг? Чи вона мріє відбутися сама, реалізуватись як особистість, а вже потім єднати свою долю з тим, хто прийме її такою, яка вона є? І про що мріє український чоловік? Адже весна вдарила в голову і йому?

Один п’ятдесятирічний старий парубок на запитання, чому він ніяк не одружиться, відповів, що не зустрів жінки, яка була б однаково зграбною і на високому прийнятті, і в його мами на городі. У такий спосіб цей чоловік неусвідомлено сформулював жіночий ідеал у розумінні українця. Беатріче повинна не лише ширяти в захмарних емпіреях, а й пекти пироги і варити борщ.

Та проблема борщів постане потім. А в період залицяння ідеальна дівчина — це та, в якої карі очі, чорні брови, стрункий стан, духмяні перса-паляниці й незаймана дівочість. Що-о-о? звідки такий анахронізм? Адже вже почало старітися покоління чоловіків, які взагалі не знають, що воно таке. («Не мав честі позбавляти честі»). Але це в реальному світі. А ми зараз про світ ідеальний, омріяний.

А світ, поки там що, з постіндустріального стає інфор­маційним. Зародження індустріального суспільства розпо­чало руйнування патріархальних цінностей феодального сус­пільства, зокрема й еротичних. Постіндустріальна до­­ба «добила» патріархальні цінності, зруйнувавши їх у душах людей. А інформаційне суспільство дало людству вір­туальний світ замість ідеального, вищим проявом якого є порносайти й розважальні дощечки-гойдалки як приставки до комп’ютерів, на яких можна гойдатися, проглядаючи порносайт. До речі, цноту, якщо вона ще при тобі, за такого технічного оснащення можна залишити собі, нікому не дарувати. Все це є й в Україні. Кількість користувачів і користувачок збільшується...

Есей про оргазм

Спеціально для україномовного Плейбоя, тільки-но такий буде

Київський епатажний філософ нещодавно прорік при­близно такий афоризм: жінка носить у собі безодню, чоловік пізнає безодню. Але ж насправді все навпаки! Із жінкою все зрозуміло. Вона і їжу варить, і в хаті прибирає, і світ пізнає. А безодню, наповнену страшними й цікавими таємницями, носить у собі чоловік. Життя не вистачить пізнати всі чоловічі безодні! На­приклад, про що думає чоловік під час статевого акту? Цікаво? Цікаво! Незбагненно? Незбагненно. Єдине, в чому можна бути певним, думає він не про те, як любить жінку, з якою зараз. Хоча й, можливо, загалом, непогано ставиться до неї. Але приходять хвилини нібито апофеозу любові, де є все що завгодно, тільки не любов. У кращому випадку, він вдячний їй за те, що вона надала йому можливість.

Що таке вдалий статевий акт? Про це написано безліч лі­те­ратури, дано безліч порад. Щоправда, ця проблематика розробляється або в медичному дискурсі, коли будова статевих органів — яєшників, матки, піхви — описується так прискіпливо, що бажання кохатися відбивало на п’ятирічку вперед, або в стилістиці жіночих романів: «Оргазм небувалої сили збурив їхні тіла й душі»...

А, так би мовити, гуманітарний, гуманістичний дискурс ніколи не наблизиться до проблеми. Сучасний російський перекладач і релігійний філософ на сторінках поважного видання авторитетно твердить, що статевий досвід взагалі не проговорюється, що було закладено за створення світу.

— Про це не можна говорити! Нік-коли нік-кому! Як можна розповідати про це? — стогне в розмові зі мною моя давня вчителька української мови й літератури, нині пенсіонерка.

— Навіщо цей дурний сентимент — спілкування зі старими вчительками? — питають мене колеги, — Воно тобі щось дає?

Дає. Коли життя стає аж занадто прісним і одноманітним, я знаю, що робити. Треба йти до старих вчительок і, вислухавши від них поради типу:

— Не йди на дешеві зв’язки!

— Хай все буде тільки красивим!

— Краще нічого, ніж отаке!

— Краще посидь вечір із мамою, ніж із сумнівним типом у барі!

піти і зробити все навпаки. Отримати могутній заряд про­тестної енергії проти тупого шкільництва, і, хоча стара учілка нічого не побачить, довести і їй, і собі: ти не затюкана відмінниця, а нормальна людина!

А нещодавно почута