Читати книгу - "В Багдаді все спокійно"

Від автора: мобутівцями у 60-70-х роках минулого століття називали цивільних, мобілізованих на так звану «планову перепідготовку» до радянської армії строком від одного до трьох місяців. Переважна більшість мобутівців сприймала цю акцію як позапланову відпустку, оскільки за ними зберігалася середня зарплата за місцем основної роботи, а повернення в армійську молодість плюс сувора романтика казарми, плюс можливість випити вранці, вдень і ввечері, посилаючи при цьому на три літери не лише зануд-прапорщиків, а й декого з офіцерів… і нарешті - відсутність благотворного щоденного впливу дружини і тещі призводили до того, що деякі з особливо патріотично налаштованих навіть платили хабара військкоматівцям аби їх зайвий раз забрали на перепідготовку. Що ж до самого терміну - то його породила армія широко відомого на початку 60-х років минулого століття африканського диктатора Мобуту Секе-Соку-Куку-Мвага зу-Бенди, яка складалася з іноземних найманців, котрі патологічно не визнавали дисципліну, порядок і субординацію.

Олекса Сирота:

Генерал ляснув долонею по столу:

- Капітан Сирота ще має щось додати до своїх пропозицій? Не має. Товаришу підполковник, у вас є своя думка?

- Тут головне не своя думка, а чи я з нею згоден, - пожартував наш Партизан, - в даному випадку я звик мати справу зі злочинцями, котрі, скоївши вбивство, або лягають на дно і не рипаються, або беруть ноги в руки і дають драла в якусь там Камчадальську Автономію. Пам’ятаю - один такий десять років на Камчатці в сопках серед ведмедів прожив, мов той Робінзон Крузо. А світило йому всього-то пару років за несплату аліментів. А наш кореєць уже на п’ять смертних вироків заробив - і походжає, можна сказати, у нас під самим носом. Чого б це?

Тут озвався наш Полковник.

- Все елементарно просто, товариші офіцери. Наш убивця ще не всіх зарізав. Жартую… Конкретніше - ще не все знайшов.

- Що не знайшов?

- Не знаю, товаришу генерал. Може решту наркотиків, а може - заміну Дембелю. Не стане ж він сам розпродавати товар на Бессарабці.

- Ну, ви мене втішили, товаришу полковник! Хай Сирота у нас із фантазіями, але ж ви, ветеран розшуку! Ви ж повинні бачити і мислити реалістично!

- Намагаюся, товаришу генерал. Але гнати коней не раджу. Зрештою - наркомани під наглядом, дембелі під охороною… у кого має голова боліти - у вас чи у корейця? Чи у тих, про кого ми з вами зараз усі разом подумали?

- Якщо всі разом про щось подумали, то десь дурень народився, - уточнив Старий, - народна прикмета.

- Боюсь, Іване Борисовичу, ота ваша народна прикмета в даний момент у мене під дверима товчеться. Вгадав! Товариші офіцери!

Ми підвелись і повернули голови до дверей. Телепат наш Генерал - чи що? На порозі стояв головний куратор з Контори в цивільному, худий і довгий, як налигач, з сивими скронями і воронячим носом, а з-за нього визирав опецькуватий обмундирований підполковник з великою лисиною і вилинялими оченятами.

Гості зайшли, як до себе додому, порухом руки скомандували: відставити. І по-хазяйському повсідалися за довгим столом для нарад.

- Радитеся? - поцікавився худий.

- Радимося, колеги, радимося, - відгукнувся Генерал.

- І про що, як не секрет?

- Які можуть бути секрети від вашої установи? Радимось, як чуже лайно вигрібати.

- І чия ж то, даруйте, органіка? Хто її випродукував?

- Ну і терміни у вас у Конторі, - не витримав Полковник, - а у нас у лягавці кажуть по-простому: наср…в. А у вас - випродукував! А якщо вас, вибачайте, на килимі ї…ть, то як це за вашою лексикою називається?

Конторський куратор незворушно проігнорував філологічну допитливість Полкана:

- Перейдемо ближче до справи, колеги? Маємо інформацію, що у вас проблеми з якимсь там корейцем. Хотілося б уточнити: нашим, радянським чи від Кім Ір Сена?

- Проблеми з корейцями не у нас, а у вас, - вирвалося у мене, - бо це не наш спецконтингент, а ваш. Точніше, не ваш, а ваших колег з Середньої Азії.

На моє здивування «конторські» не образились. А лисий підполковник став терпляче пояснювати:

- Ситуація ускладнилася, товариші. Все не зовсім так, як ви вважаєте. Зараз корейцям заборонено лише повертатися на місця їхнього компактного проживання. Маю на увазі Сахалін, Далекий Схід плюс ще пару закритих міст. А щодо пересування по решті території СРСР - за дотримання правил тимчасової прописки це будь ласка.

- А як щодо кримських татар? Їх же теж свого часу до Узбекистану переселили.

- Аналогічна ситуація. Можна їздити скрізь, крім Криму. А що? У справі з’явився кримськотатарський слід?

- Та ні, колеги. Це я так - для загального розвитку. Отже, кримським татарам можна їздити на Далекий Схід?

- Можна. А до Криму - ні.

- А корейцям до Криму?

- Їм - без обмежень.

- Ми раді за корейців, - відвзаємнив Генерал, - але що вас конкретно хвилює?