Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

Люба

Другий ранок я відчуваю легке запаморочення та втомлення.  Спочатку вирішую що в черговий раз допрацювалася до знемоги, але коли йду в ванну за аптечкою, зависаю на кілька хвилин.  Тому що в шафці  упаковка тампонів, яку я повинна була відкрити ще тиждень тому.  Або два? Чи три?...

Я навіть боюся припустити, що вагітна.  Тому що в останні кілька років бажаю цього найбільше в житті, не дивлячись на те, що зовсім не уявляю себе в ролі матері.  Але мені скоро тридцять три і кожен раз проходячи повз щасливих сімей в грудях щемить від, а настрій псується.  Тому що я теж хочу відчути щастя від материнства.  Теж хочу побачити перші кроки своєї дитини і її беззубу посмішку.  Хочу знаходити в її рисах свої власні і якщо навіть ця дитина буде від такого ідіота як Кирило, я все одно буду любити її найбільше в житті.             

Я вирішцю почекати поки що з походами до лікаря і тестами на вагітність.  Боюся, що затримка пов'язана з нервами, а не з тим, що всередині мене зародилося нове життя.  А потім впадаю в паніку, згадуючи що перші кілька разів з Царьовим були під впливом алкоголю, та й після того я не раз пила.  Руки почали тремтіти від страху за малюка, а ноги в мить стали крижаними.  Я послала все до біса і помчала в аптеку.  Використовувала сім тестів різних виробників і на кожному з них з'явилося дві смужки.             

Здається, всередині живота почали трепетати метелики, а серце забились так сильно, що ось-ось і вилетить із грудей.   

Я стану мамою.  Неймовірно.  Я притискраю долоню до живота і на обличчі розкаітає щаслива посмішка.  Господи, хоч би з малюком все було в порядку!

Кілька дзвінків, кілька звітів, але робота не йде.  Всі мої думки крутяться навколо дитини.  Я почала робити позначки в блокноті, що потрібно купити в першу чергу, потім зрозуміла що доведеться в квартирі з кабінету переробити все під дитячу кімнату, а ще, швидше за все, перевезти маму з села в місто, щоб поки я буду на роботі вона могла сидіти  з малюком.

Єдине, що мене турбувало - наш татко.  Йому точно не варто знати про цю новину.  Та й не думаю, що він зрадіє.  Швидше за все спробує відкупиться, але мені від нього нічого не потрібно.  Найдорожче я вже отримала.

Я вирішую ігнорувати його як і раніше, а через кілька місяців, коли животик стане помітним, піду у відпустку, а потім що-небудь напевно придумаю.  Зрештою я завжди можу збрехати, що дитина Макса.

Стоп. А якщо це і справді так і є? 

Я знову впадаю в паніку. Диалюся на календарик і намагаюся підрахувати скільки днів пройшло з останньої менструації, а ще згадати коли в останнє була з Максимом і заспокоююся. Ми з КирилОм зачали дитинку після того як він зламав ногу.  Якщо вже вибирати батька дитини між Царьовим і Максом, то я без сумнівів вибрала б ідіота з милицями. Той хоч і клоун, але добрий клоун.                            

Я роблю кілька глибоких відозва і вирішую, що зараз ніщо не повинно викликати підозри у моїй вагітності.  Тому я приймаю його пропозицію на рахунок обіду.  А ще, я намагаюся не думати про це, але після того як  Кирило покинув мою квартиру стало якось ... занадто тихо.  Та й секс з ним був приголомшливим, чого вже таїти? 

- Що значить ти повирішувала всі справи з Мамаєвим?  - Царьов виглядає злим і незадоволеним.Правда це анітрохи не лякає мене, я навпаки - їз усіх сил терплю, щоб не розсміятися після його падіння з велотренажера.

- Я надавила куди треба і він відступив, правда від участі в тендері не відмовився.  Так що варто очікувати якоїсь підстави з його боку, - я не видаю справжні причини того, чому Мамаєв раптом передумав вимагати продати йому контрольний пакет акцій.  Кирилу цього знати не варто.  Точно не зараз.                            

- Люба, ти з глузду з'їхала?  - він в кілька кроків долає відстань між нами і кладе долоні мені на плечі.  Від такої його близькості, від погляду і від запаху його парфуму тіло пояинає тремтіти і мені шалено хочеться доторкнутися до нього.  - Я хвилювдався за тебе, приставив цілодобову охорону, підняв на вуха всіх своїх людей щоб знайти на Мамаєва компромат, а ти йдеш в обхід мені, ризикуючи і собою і фірмою?

- Заспокойся, Царьов, я ж не з іграшковим пістолетом до нього ходила, - качаю головою, хоча зізнатися чесно, в той момент, коли трохи більше місяця тому назад мене викрали прямо з парковки, я дуже сильно злякалася.  - Почекай, що значить ти приставив до мене охорону?

- Те й значить, Левандовська.  Уяви собі, я за тебе хвилювався.  Тільки не надумай собі чого там, це все в інтересах фірми.  Ти ж знаєш, що я ще не повністю увійшов в курс справи, а без тебе все завалиться.

- Невже великий Царьов визнає свою безпорадність?  - я не можу втриматися, щоб не сказати це, а ось зізнатися в тому, що його раптова турбота приємна  - не виходить.