Читати книгу - "В твоїх руках не страшно, Ольга Островська"

Але не менше лякає і те, що мені тепер доведеться їхати до Раграста незалежно від мого бажання. І добре, якби тільки їхати туди − я і так не збиралася Торі кидати. Але що буде потім? Чи дозволять мені піти, коли настане час вирушати далі?

Втім... заборонити мені теж уже ніхто не в змозі. Знайду спосіб, якщо знадобиться. А поки що не варто лізти на рожен і показувати своє справжнє ставлення до ситуації, яка склалася зараз.

– Я цього й боялася, – зізнаюся тихо. Вже немає сенсу приховувати, і це чудова нагода показати демонам свою уявну смиренність. − Зрозуміла, що Калваг може легко вирахувати, хто був там у коридорі вночі, і мені стало страшно йти до обозу.

– Не бійся, відьмочко. Скривдити тебе ми не дамо, – з широкою усмішкою запевняє Бранн.

– Я дуже вам вдячна за захист, – киваю з абсолютною щирістю. Ну і хай за наказом, але вони мені щойно життя врятували. − Можна, ми вже підемо далі? Мене чекають.

Замість відповіді, бородач відступає з дороги й широким жестом запрошує йти далі. Я мовчки приймаю це запрошення, розмірковуючи тепер, де роздобути окропу для лікувального відвару.