Читати книгу - "Врятуй мене, якщо зможеш , Еммі Берн "

Міла

Два тижні по тому

День народження Дані пройшло чудово, ми багато сміялися та фотографуватись. Я нарешті відчувала себе спокійно та щасливою.

Що вечора ми багато розмовляли на різні теми, завжди засинали у обіймах, це приносило мені сильну насолоду. Паша більше не робив спроби спокусити, хоча я вже декілька днів думала про це. Та самій йти на ініціативу лячно, хоча колись я любила його провокувати та зараз із появою почуттів, хочеться, щоб все було романтично. Без колючих висловів, щоб любов відчувалась у повітрі. Щось мене на сильну романтику потягнуло.

Тому сьогодні я вирішила взяти все у свої руки, та зробити сюрприз із дуже приємним продовженням, але тільки Паша хотів мені дещо показати після обіду, а сам поїхав на роботу.

Тож щоб не сидіти у кімнаті я вирішила перевірити як там Даня. Із появою у нього машини, я його майже не бачу. Перший тиждень він провів під нею, і коли я кажу під це буквально. Даня перевіряв усі детальки, рахував кожний болтик, змащував, перекручував. Хоч Паша запевнив, що з машиною все в порядку, та Даня вирішив перевірити це самотужки. Тож після школи, а деколи замість неї, він весь вільним час проводить у гаражі.

Ось зараз він знову щось міняє. Спершу мені було дивно, як він може змінювати деталі на більш новіші, але коли він майже дві години розповідав як у ній все влаштовано, запитання відпало.

— Тук - тук, можна? – весело запитую, Даня киває на знак згоди, і я заходу у середину.

— А ти чому тут, а не готуєшся до вечора? – витираючи чорні руки від мастила, запитує.

— Так він мені просто покаже щось. Одягну легку сукню, чи я чогось не знаю? – схиливши голову запитую.

— Ну я тебе попереджав, що він готує сюрприз. І у них не вистачає фантазії на щось інше, ніж піти погуляти або щось показати. Тож раджу тобі підготуватись, я вже його бачив. Ти будеш дуже щаслива – підморгнувши мені відповідає, а у мене всередині наростає приємне хвилювання.

— І що це? До чого готуватись? Як одягатися? – швидко задаю запитання, Даня тільки сміється з цього, але більше мені не відповідає. Секрет.

Я повертаюсь до нашої кімнати, відкриваю шафу та не розумію що вдягнути. Хоч би підказку дав, або натякнув.

Викладаю усі сукні на ліжко, та декілька хвилин дивлюсь на них. Ось ніби всі красиві, але щоб вибрати одну...не виходить. Вирішую спочатку прийняти душ, підготуватись до вечора так сказати, можливо після прийде й розуміння того що вдягнути.

У ванній кімнаті я проводжу добрі сорок хвилин, та виходжу обмотавшись у рушник. Вдягаю мережеву білизну, яка майже нічого не прикриває, але виглядає на мені розкішно. Мені в очі кидається червона сукня, із закритим декольте та спинкою, але з красивим розрізом на ніжці. Надіюсь Даня не обманув, і я виглядаю правильно.

Дивлюсь на себе у дзеркалі, і не можу стримати усмішки. На мене дивиться впевнена та дуже красива дівчина. На мій телефон приходить повідомлення.

Паша 
Буду за 15 хв, надіюсь ти готова.

Швидко спускаюсь до Дані, він там був одже має знати, чи я правильно виглядаю.

Забігаю у гараж, чим на секунду лякаю його.

— Скажи мені чесно, я нормально виглядаю? – запитую, та дивлюсь як Даня уважно мене розгадає. Так виглядаю я ефектно.

— Прекрасно – відповідає, та продовжує мене розглядати, мені аж ніяково стає.

— Дякую – усміхаючись кажу, та тікаю геть.

Машина Паші уже на території, а він сам стоїть біля неї із великим букетом квітів. На моєму обличчі одразу ж з'являється усмішка, і я швидко йду до нього.

Його погляд зупинився на моїй ніжці яка красиво виглядає з під розрізу.

— Ти неймовірна – промовляє даруючи мені букет квітів.

— Поїхали – весело промовляю, мені дуже цікаво що він мені стільки часу готував.

Паша цілує мене в щічку, та вдихає аромат мого тіла, від чого по шкірі з'являються мурашки, а у середині наростає полум'я бажання.

У його очах також вогонь, який розпалює все сильніше мене у середині.

По дорозі я намагалась дізнатися куди ми їдемо, але Паша мовчав. Точніше він не відповідав на запитання куди саме, розповідаючи все тільки не те що потрібно.

Ми під'їхали до красивої будівлі, біля якої стояла охорона. Вивіска була завішена, тож куди саме ми приїхали досі загадка.

— Я хочу, щоб ти була по-справжньому щасливою, але знаю чого тобі не вистачає. Тож надіюсь тобі сподобається. Даня також допомагав, та надалі допомагатиме, якщо ти захочеш.

Я дивлюсь то на Пашу, то на будівлю і не можу повірити в те що відчувається. Сльози з'являються на очах, не вже, не вже це ветклініка.

— Це те що я думаю? – стримуючи сльози запитую.

— Якщо ти про ветклініку, то так. Ходімо, там ще багато роботи, потрібно щоб ти оформила все так як тобі подобається – я немов дитина зраділа, та швиденько побігла до будівлі.

Вона величезна, тут можна стільки всього зробити.

— Ходімо, я хочу все побачити – беручи його за руку, тягну у середину.

У середині неймовірно красиво, світлі стіни з голубими деталями, красиво доповнювали одне одного. Тут стільки простору, що можна зробити ще й притулок для тварин.

— Ось тут ми поставимо столики для огляду, а там можна зробити операцію. Тут буде ванна кімната, ще потрібна ванна для людей, а також зона відпочинку. Можна ще зробити притулок, побудувати багато маленьких вольєрів та будиночків для тварин, а ще зробити оголошення що можна приносити і залишати, щоб не викидали. А ми будемо лікувати, і віддавати у добрі руки, або вони будуть жити тут. На території вони зможуть гуляти, потрібно буде зробити, для них безпечні зони – я говорила, а Паша тільки слухав. У його очах було стільки любові, що я не стрималась і поцілувала його, так пристрасно наскільки змогла.

Паша відповідає на поцілунок, викликаючи тремтіння по тілу.

— Я тебе так сильно хочу зайченя, ти така сексуальна зараз – його хрипкий голос, посилював бажання у десятки разів.