Читати книгу - "Атомний вогонь над океаном"

— … Третім пунктом, — сказав Гарріман, — має бути протест проти ядерних випробувань.

— Цей пункт я не зможу провести, містер Гарріман, — хитнув головою Тедд О'Брайєн. — Наші керівники називають його політичною вимогою. А це вже, на їхню думку, справа не профспілки.

— Не може ж профспілка… — сердито пробурмотів Боттом.

Але його перервав гучномовець, який оголосив: «Містеру Варну Кальману негайно з'явитися в корпус 13. Містеру Варну Кальману негайно з'явитися в корпус 13».

За стінами сховища завили сигнали: «Відбій! Тривога закінчилась!» Гучномовець повторив:

«Тривога закінчилася. Містеру Кальману з'явитися в корпус 13».

Гарріман підвівся.

— Ну що ж, виходить, звичайна тривога. Старий реактор знову чогось завередував. Ходімо працювати. А вас, містер Кальман, мабуть, чекає невелике аварійне завдання.

Барн ще не знав, що значить «аварійне завдання», і Гарріман пояснив йому:

— Певно, якісь вимірювання біля реактора. Нічого особливого.

— Я вас відвезу туди, містер Кальман, — запропонував Тедд О'Брайєн. Іншим він нагадав — О сімнадцятій годині в атомному барі.

Всі кивнули головами. Тільки Френк Говен сказав, що він зайнятий, йому треба йти на чергування.

Всі вийшли із сховища. Тедд О'Брайєн подзвонив у гараж і сказав, що повезе Кальмана в корпус 13.

— Не верзи дурниць, Джо, — кинув Тедд у трубку. — Я їду, і все.

В цей час мимо пройшов якийсь чоловік. Тедд виплюнув йому вслід рештки жувальної гумки. Вже сидячи в машині, шофер ще раз глянув на чоловіка і зауважив:

— Хотів, певно, щось підслухати, винюхати.

— Чому ви розмовляєте так таємно, Тедд? — спитав Барн. — Про це ж можна поговорити офіціально. Адже профспілка тут досить сильна.

— Сильна? Це тільки так здається, містер Кальман. Вона дивиться на світ лише одним оком і тим оком лічить гроші, свої й наші. Вона лічить добре, нічого не скажеш. А на другому оці в неї пов'язка. Коли десь пахне політикою, у профспілкового начальства з'являється нежить. Я не хочу говорити нічого поганого про ваших колег, містер Кальман, але серед науковців дуже мало таких людей, як Браун і Гарріман. А в справах, що стосуються реакторів і «бару привидів», потрібні науковці, які можуть дати нам пораду, сказати розумне слово. Грошової допомоги ми доб'ємося. А щодо безпеки праці, то ПЕК і сама в цьому зацікавлена. Бо коли атомне місто злетить у повітря, пропаде і бізнес. А от протест проти ядерних випробувань…

— Чому ви не звернетеся до Стефсона і Метіуса? Якби вони приєдналися…

— Що робить горила, — відмахнувся Тедд, — мені невідомо. Але ті, що його знають, кажуть, ніби він може не їсти й не пити і буде ситий самими своїми дослідами. Коли до того ж має ще й сигару, то йому більше нічого не треба. Це схоже на правду. Ну, а Стефсон, той до нас ближче. Ви, мабуть, граєте в шахи і знаєте, що великі фігури вступають у гру останніми.

— А що ж я маю робити, Тедд?

— Вам треба приглядатися до людей і встановити зв'язки, найкраще з молодими науковцями. Ви син первосвященика, пробачте, але так звуть вашого батька, і голос такої людини, як ви, щось важить.

— У Мехіко-Занді вже, мабуть, знають, які в мене взаємини з батьком, — із сумнівом промовив Барн.

— Саме тому, містер Кальман, саме тому.

Вони під'їхали до корпусу 13. Прощаючись Тедд спитав:

— Ви прийдете потім в атомний бар?

— Прийду, хоча не знаю, скільки часу я тут пробуду, але прийду неодмінно.

Брекдорпу довелося взяти на себе контроль за роботою лабораторій. Керівника відділення II він застав не в дуже оптимістичному настрої. Поїздка Кальмана у Філадельфію не дала бажаних наслідків. Учений тільки проґавив приїзд Е верета, про що дуже шкодував. А тут ще ця суперечка з Барном, який чомусь вирішив заручитися саме з дочкою Стефсона. На питання Брекдорпа, чим він стурбований, чи не роботою над новою конструкцією Х-10, Кальман невиразно хитнув головою.

— Приватні справи, — вчений хотів ще щось додати, але стримався.

Брекдорп не розпитував його. Не вистачало, щоб директор морочив собі голову особистими турботами своїх працівників.

— Щось я хотів вам сказати, — ніби мимохідь зауважив Брекдорп. — Чи не могли б ви, професоре, забрати в Стефсона ще й променеву лабораторію — встановити там нагляд за дослідами і довести їх до пуття, поки ваш син буде на Ратакових островах?

— Робота в променевій лабораторії припиняється? — задоволено спитав Кальман, бо на ці досліди Стефсон покладав великі надії.

— Не можна сказати, що зовсім припиняється. Розпочату роботу ніколи не слід припиняти. Досліди провадитимуться й далі, тільки повільніше. Ними може знову зайнятися Браун. Він уже знає роботу, а темпи залежатимуть від стану його здоров'я.

Обличчя Кальмана посвітлішало. Якщо Барн працюватиме під його безпосереднім керівництвом, а потім ще поїде на «Ізабеллу», легше буде вирвати сина з рук Стефсонів.

Брекдорп спішно попрощався: на жовтому фоні променевих індикаторів у кімнаті Кальмана весь час з'являлися неприємні червонуваті тіні.

На вулиці Брекдорп побачив Стефсона, який ішов по другому боці. Професор нашвидку привітався і хотів пройти далі, але директор гукнув:

— Алло, містер Стефсон, хвилинку…

Стефсон повільно перейшов дорогу.

— Я оце йду від містера Кальмана. Мені здається, треба заради прискорення роботи над новою конструкцією Х-10 провести дальше перегрупування. Доведеться забрати у вас і променеву лабораторію з молодим Кальманом. Сподіваюся, Стефсон, ви розумієте, як це потрібно для справи?

Технічний керівник давно вже чекав якоїсь нової підлоти. Тому пропозиція директора його не здивувала. Але те, що Брекдорп сказав йому про це отак просто на вулиці, прикро вразило вченого. Раніше такі зміни обговорювалися офіціально в