Читати книгу - "На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)"

Він деякий час мовчить, а потім посміхається.

— Отже, у неділю ми їдемо до моїх батьків знайомитися. Пройде вже тиждень, як ми зустрічаємося. Це ж не надто швидко так?

— Даніель! Я ж не про це говорила!

— Мені байдуже. Зараз подзвоню їм і скажу, — він хапає з тумби телефон і шукає номер батьків, але я відбираю його і кладу за спину. — Амеліє, не будь дитиною. Віддай мені телефон.

— Ні, — посміхаюся і він лягає спиною на ліжко, тягнучи мене за собою, після чого перевертає і починає лоскотати.

Відволікаючи мене лоскотанням, він відбирає телефон і вибігає зі спальні, зачиняючи двері.

— Даніель, бляха! Не дзвони їм! — кричу я, піднімаючись і стукаючи в двері.

Але марно. Він вже про все домовився, тому що за хвилину повертається, радісний, і обіймає мене.

— В неділю нас чекають мої батьки, — посміхається хлопець.

Стосунки із ним — це коли водночас  відчуваєш себе люблячою дитиною, і дорослою двадцятичотирирічною дівчиною.