Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Одразу після того як леді Лессін залишила імператорську бібліотеку, Темніан рушив до імператорської їдальні, в якій вже йшли приготування для сумісного обіду молодшого кронпринца та світлої принцеси. Він ще не здогадувався, що вже ввечорі отримає найнеприємніший сюрприз, і буде змушений зробити те, чого не зможе собі пробачити. Його диявольска пітьма не дозволить йому стримуватись і вирішить долі багатьох темних.
Луна майже одночасно з Темніаном прибула на обід. Вони зустрілись у перешийку коридору, який вів до імператорської веранди. Вона вже встигла перевдягнутись у ніжно-рожеву сукню з повітряними воланами та безліччю маленьких пелюсток на верхній спідниці. Її волосся водоспадом спадало на плечі, підкреслюючи тонкі лінії її обличчя і акцентуючи на чистоті світлої та її досконалій вроді.
– Ви вільні до вечора, – відказав Темніан до Червоного сліпця та здивованої таким рішенням Зірі. – Я буду зі світлою принцесою до завершення вечері, тому вам не потрібно супроводжувати нас.
– Маршале, – хотів оскаржити рішення мисливець на монстрів, та замовк, коли Зірі взяла його за руку і потягнула на себе. 
– Ми не будемо вам заважати. – з посмішкою відповіла служниця, вбачаючи в погляді своєї світлої пані смуток. – Ясносвітла пані, ви в надійних руках. Альта буде до ваших послуг у будь-який час.
– Добре. – погодилась Луна і її щічки почервоніли, виказуючи її соромязливість та нездатність супротивитись рішенню молодшого кронпринца, який вбачав в ній саму слабкість.
– Ходімо обідати немясними стравами. – запропонував Темніан, хмикнувши самій думці про те, що йому доведеться притримуватись деякої дієти в присутності світлої, яка не споживає мяса.
– Якщо вам буде заважко, – з розумінням відказала Луна, пройшовши крізь чорну арку, – не відмовляйтесь від мяса. Ви не зобовязані дотримуватись стандартів Місячної долини. – пояснила вона. – Світлі споживають мясо в розумній кількості, та не жриці Світла.
– Чому ж це так? – поцікавився Темніан, відмітивши що зовсім нічого не чув про причини такого немясного життя.
Вони вже сіли за столик накритий на дві персони і молодший кронпринц дозволив прислузі розпочати подачу страв.
– Все досить просто. – посміхнулась Луна, – Якщо Темряві потрібна кров, то Світлу потрібні лише нектари. Сила Світла залежить від цього, як і сила Темряви.
– Та все ж ви знаєте, що світлі споживають мясо.
– Так. Але для того, щоб мати магічну силу Світла під контролем, світлі повинні вміти контролювати свої мирські бажання.
– Це багато чого пояснює, – погодився Темніан. – В ваших словах є сенс. Тому світлі такі консерватори, тому вам так важко зрозуміти мотиви темних.
– Як темним важко зрозуміти світлих. – парирувала Луна. – Темні несвідомо контрольвані своїми емоціями і часто не вміють стримуватись. Світлі ж навпаки, занадто контролюють себе, не дозволяючи собі відкритого висловлювання своїх почуттів.
– Вам також важко це робити? – поцікавився Темніан, дозволяючи служниці наповнити його келих червоним вином.
– Так. 
– Я обіцяв, що дозволю вам пізнати мене краще, щоб зруйнувати ваше враження від чуток, які кожного дня зявляються та поповнюють скарбницю ідіотизму.
– І я вам вдячна за таку довіру. 
– Що вам було б цікаво дізнатися про мене?
– Чому ви змінили своє рішення? – запитала Луна, зробивши кілька ковтків ароматного узвару з чорних троянд. – що для вас змінилось?
– Я вже відповідав на це запитання.
– То ви не бажаєте відповідати на мої запитання? 
– Нічого не змінилось. – з хижою посмішкою відповів Темніан, зрозумівши, що світла принцеса не така вже і наївна, і має намір дізнатись правдиву версію його зміненого рішення. – Я все ще не вважаю, що наші імперії повинні обєднуватись. Нам не потрібна допомога світлих. Я все ще не маю жодного бажання повязувати свою долю зі Світлою імперією та її підданими. – Луна слухала відповідь молодшого кронпринца затамувавши подих. Вона здогадувалась, що почуте не лише не задовольнить її цікавість, а викличе більше запитань. – Та моє небажання коритись чи незадоволення рішеннями імператора не вирішать жодної з проблем. Темні втомились ненавидіти світлих, як втомились від сплесків Хаотичної магії та нападків Відступників, яким все одно на те чи маємо ми спільного ворога чи ні. Ми заручники нашого небажання миритися з тим, що нам недовподоби. Та як монарша особа та маршал темної армії, я повинен дивитись в майбутнє і забезпечувати надійність та безпеку для своїх підданих. Крім того, ви повинні погодитись, що серед темних немає тих, хто міг би забезпечити непорушність свого слова.
– Це так. – погодилась Луна. – Маршал темної армії вміє тримати слово, і його слово завжди закон для темних.
– Як і безмежна віра та любов світлих до світлої принцеси, що є жрицею істинного Світла. – відказав Темніан, демонструючи свої знання про внутрішньо-імперські настрої у Світлій імперії.
– Чому серед усіх темних, ви дозволили лише лорду Астану наближатись до мене? – різко змінивши тему розмови, Луна продовжувала перехресне запитання, вивідуючи правду у молодшого кронпринца.
– Ви ж знаєте історію нелюбові темних спадкоємців. – риторично перепитав Темніан, а Луна мовчки кивнула. – я не маю довіри до темних, які не мають власної гідності і трусливо піджимають свої хвости перед сильнішими. Як і не поважаю чоловіків, які вважають що народжені для життя, а на смерть можуть піти інші, та не вони.
– Але лорд Астан не має жодного відношення до армії, наскільки мені відомо.
– Його батько зробив достатньо для імперії, він забезпечив повну довіру до його родини і дав змогу своєму сину навчатися у ворога. – посмішка на губах Темніана стала мякшою. – лорд Астан попри всю свою слабкість не одноразово показував свою силу. Я дійсно поважаю його, попри усі прогнозування. Він має чисту репутацію та й кришталеву Темряву, якщо ви розумієте про що я говорю.
– Частково розумію. – погодилась світла принцеса.
– Я не вірю в темних сліпою вірою. Я знаю, що серед них є зрадники замасковані під патріотів, як і серед світлих є такі. Та як вам відомо, якщо доведена провина, то кожен темний, не залежно від свого шляхетного походження та собівартості для імперії отримує покарання. А покарання для зрадників – це смерть.
– Та з такими судженнями треба бути обережними. – не повністю погоджуючись з правлінням та розправою над звинуваченими темних, Луна спокійно виказала свої думки та опасіння. – Інколи обставини та події можуть бути спланованими та підробними, і людина яку звинувачують у тяжких злочинах може бути підставлена іншими, тими кому вона довіряла. Ви повинні мати залізні докази провини, щоб вирішувати долю живої душі.
– Ви вважаєте, що я приймаю поспішні та необгрунтовані рішення? – в голосі маршала темної армії зявились цинічні ноти. – Ви вважаєте, що я ніколи не піддаю сумнівам докази?
– Я не мала наміру образити вас, найтемніший князе.
– Навіть якщо мали, – кивнув Темніан, – вам я можу це пробачити.
– Чи вбачаєте ви в наших заручинах щось більше ніж пропис в договорі? – знов змінивши тему розмови, Луна зітхнула. – реальні почуття між вами і мною?
– Наші почуття не повинні стати назаваді перемир’ю. Обовязки завжди стоять на першому місці, чи не так?
– Так.
– Ви сумніваєтесь в собі і своїх почуттях? – тепер настала черга Темніана ставити незручні запитання, на які він неодмінно отримає відповіді.
– Звісно. – ствердно відказала Луна. – ви повинні знати, що я збираюсь стати верховною істинною жрицею Місячної долини. Навіть після заручин та можливого одруження я все ще буду вірною Світлу та служінню йому. Я не зможу бути тією, якою повинна бути дружина для свого чоловіка.
– Буде досить того, що ви будете належати мені. – спокійно відказав Темніан, прочитавши в засмучених очах світлої принцеси біль від фарсу в який її було втягнуто. І попри цей біль він бачив силу духу молодої дівчини, яка корилася обовязкам перед своєю імперією і рішуче дотримувалась домовленностей. – Якщо це допоможе та полегшить ваше рішення, я даю слово, що не буду вимагати від вас взаємності. Я не буду претендувати на вашу цноту і ніколи не торкнуся вас проти вашої волі.
– Тому що ви залишитесь у відносинах зі своєю коханкою? – помітно тремтячим голосом запитала Луна, вперше відчувши ревнощі.
– Хм, це так важливо для вас. – риторично відказав Темніан, розтягуючи свою посмішку та дивуючись як легко світла принцеса показує свою справжну натуру та невміло вуалює те, що відчуває. – Я розірвав усі відносини з леді Лессін. Можливо за законами Темної імперії мені не потрібно було відмовлятись від своїх прав на свободи у відносинах, та я поважаю закони Світлої імперії і повинен наглядно показати приклад своїм підданим.
– Леді Лессін дійсно кохає вас, – з сумом підкреслила світла принцеса. – для неї це буде важким ударом. Ви не думали, що можливо вона є тією єдиною,
– Ні! – не дозволяючи Луні продовжувати жаліти свою колишню коханку, Темніан встав з-за столу і підійшовши до неї, присів навпочіпки поряд з її стільцем. Він хотів, щоб все що він скаже було почуте лише світлою принцесою. – Повірте мені, Луна, я не потребую інших жінок, якщо буду впевнений, що ви належете мені всеціло.
– Всеціло?! – здивувалась Луна, роздивляючись танцююче полумя в сапфірових очах Диявола, який не відводив від неї свого дивного погляду.
– Якщо ви пообіцяєте належати мені, цього буде досить.
– Попри знання мого бажання стати жрицею Місячної долини, – пошепки заговорила Луна, – ви вбачаєте в наших заручинах щось більше ніж пропис в договорі? Якщо я пообіцяю, що стану всеціло вашою, вам буде цього достатньо?
– Так, Луна. – кивнув Темніан, обережно взявши ліву руку світлої принцеси і торкнувшись лінії на її запясті. – Ми з вами обєднані стародавньою магією, яка не дозволить ні мені, ні вам порушити обіцянок. Ви як і я будете знати, якщо хтось з нас наважится на зраду. Зраду ментальну чи фізичну.
– Чи не вважається моє служіння Світлу зрадою?
– Ви істинна жриця Світла, як і я істинний володар Темряви. Це наші душі, а не серця.  
Темніан підніс свою ліву руку до руки світлої принцеси, розвернувши долілиць своє запястя. Він знав, що все зараз сказане ним та світлою буде затавровано магією Злиття, що після данних обітниць ні він, не вона не зможуть продовжувати жити своїм звичним життям, маючи наслідки такому поспішному рішенню. Та чи знала і розуміла це жриця Місячної долини?
– Я даю слово, що буду належати вам всеціло. – показуючи приклад, першим дав обіцянку Темніан. Лінія на його запясті почорніла, випаровуючи темний димок.
– Я даю слово, що буду належати вам всеціло. – несміливо повторила Луна, і лінія на її запясті стала яскраво-блакитною.
А наступної миті обидві лінії на запястях повязаних стародавньою магією Злиття спалахнули кривавістю. Обидва представники двох ворогуючих імперій відчули занеміння рук та біль, що від запястя пробігаючи по руках, вдаряв прямісенько в їхні серця, закріпляючи дані обітниці магічним тавруванням.