Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

-Двоє, а що?

-Сьогодні буде третій. Він убиває їх, коли йому заманеться. Ви думаєте сліпий кухар так просто став сліпим? Хоча б раз, якщо ви азартний слідчий, зіграйте у долю, і, можливо, вам вдасться заглянути у його кімнату. І я молю, Конграйте, щоб ви після цього залишились живими. Будь ласка, якщо ви це робитимете, особисто звіть на поміч нашу трійцю. Самі ви не впораєтеся, а ми раніше не лізли, бо той циліндр під захистом Бенса. А так, ваші дії заселять у нас віру на те, що ми бодай хоча б щось зробити у цьому місті.

-Принаймні є доброю новиною, що хоча б ми з вами живі.

-Не знаю, Артуре, чи це дійсно є гарною новиною у Вільденбурзі.

-Тоді чому ви тут?

-Моя присяга стоїть вище моїх бажань, Конграйте. Я пообіцяв бути до кінця та принаймні бодай трохи звільняти місто від покидьків. Подеколи мені це вдавалося, іншим часом ні. Я втратив віру, Артуре, але ніяк не забув про свою ціль.

-А, хлопці, теревените. – Різко з’явився тут Реймонд. Зачекай, Артуре… Ти живий. Господи, я місця собі не знаходив після смерті Логана, хороший був чоловік. Любили ми разом у шинку випити, ех. Сектантів боявся, і від сектантів скоріше за все помер.

-В одному ви праві, Реймонде, помер він від сектанта – вигнанця, але ваш знайомий був педофілом. Будь ласка, Реймонде, труп Бельстанта лежить на шляху до заводу. У його кармані ви знайдете записник усіх злочинів Телівера. Спаліть його тіло. Педофілу не заслужено бути похороненим, як простій людині.

-Тихо-тихо, Артуре, я тебе почув. Філіпе, направляйся до заводу. Перший же труп обшукуєш. Примітка, він має бути у плащі сектанта.

-Слухаюсь, сраколиций.

-Що ти сказав?

-Слухаюсь, свинолиций. . – зніяковів Філіп, він не думав сказати це вголос.

-Йди звідси, довбню.

-Вдалося дізнатися, хто був трупом у той важкий для нас день?

-Так, Артуре… Можливо, ти зустрічав його. Він часто підробляв різною роботою. Його брат Вайл після звістки, що брат його - Леон був жорстоко убитий, зійшов із розуму. Вайла кинули у лікарню, у відсік важкохворих. Доля у них обох й так важка все життя була, а тепер так гірко і болісно закінчилась… Каннібал залишає лише горе та гори смертей за собою.

Подивившись у далечінь, моїми очима була омита картина, як маленька пташка стрімко летіла в небеса, а її доганяв вже дорослий птах. Не втримавшись на такій великій висоті пташеня втратило рівновагу і полетіло у низ. Старший птах підлетів вже до мертвої маленької пташечки і закричав на усю вулицю. Брат втратив брата. З кожним минулим убивством: Абігейл чи Леона, смертей людей від опіуму, різноманітних жорстоких актів над дітьми чи тваринами, у мені помирав шматочок мого серця. Здавалося, що моє серце ще трохи і перетвориться на камінь. Важко видихнувши,  я звернувся до поліцейського:

-Реймонде, мені потрібна буде поміч із Бенсом. Я попрошу вас рознести звістку містом, що тут з’явився слідчий, тільки так я до нього попаду. Я розумію, що це небезпечно, але іншого шляху немає.

-Та ти збожеволів, Конграйте! НІ, і ще раз НІ!

-У нього може бути сейф Крістіана із усіма доказами проти Бенса. Прошу, Реймонде.

-Артуре… Ні.

-Відправте зі мною когось, мені це потрібно. Зрозумійте.

-З тобою піде Філіп, як повернеться. Звістку я аж ніяк не розповсюджу, бо це загроза всьому місту.  Підете ви у ночі, щоб менше галасу було. У нього є зброя, він зможе тебе захистити. Філіп гарний стрілець, але коли промаже, то у нього з’являється страх. Будь з цим обережним, Конграйте. Зустрічаєтесь ви з ним о 22:00, не спізнюйся, слідчий.

-Домовились, Реймонде. – потиснув руку поліцейському та Демарту.

Відійшовши декілька метрів, я зустрів поглядом Девліна, він знову мене наздоганяв, ніби з’явившись нізвідки.

-Сідай, Конграйте, ця ніч була сповнена смертей та інтриг. Тобі вже з`являлись видіння про Крістіана? Чи ,може, Артуре, доля знову на твоєму боці і через й вижив? Хтозна-хтозна, чи не так, Атласе? – кінь заіржав.

-Слухайте, містере Девлін, це вже зовсім не смішно… Ви лякаєте більше мене, аніж Критоморф Сунарийський(._.). Девліне, якщо ви передбачаєте майбутнє, то скажіть, що мене очікує.

-А ось саме це, слідчий, ти сам й застанеш. Я лише божевільний старий, який любить свого коня… - Кінь мовчав.

-Принаймні, із ваших слів, я буду живим.

-Атласе, вези нас до готелю.

-Що? Звідки ви знаєте, куди мені потрібно?!

-Конграйте, життя закономірне. Я дам тобі невеличку підказку:

 У місці, де крики по ночах ти чуєш,

 Де погляд мисливця на тебе паде,

Його обман солодкий ти губами скуштуєш,

І  навіть твоя смерть, у ніч для тебе важливу, це місце омине

Надворі, де десятки мертвих душ блукають,

Крізь вікна та двері він за тобою спостерігає.

У час, коли думи твої заблукають.

Життя чиєсь там назавжди зникає.

Думай тепер слідчий, думай. Усе знаходиться біля твого носа, але ти цього не бачиш. Ми сліпі у ті моменти, коли картина майже домальована, але не вистачає однієї деталі. Кожний раз, коли ти у тому місці, ти знаходишся у пастці, тільки мозок твій цього не розуміє.

-Я зрозумів вас, машталіре!

-Молодець, слідчий, Атласе швидко вези нас. Артура чекає сьогодні ще зустріч.

І тут я втратив дар мови… Ця людина знала абсолютно все, кожний мій крок, кожну дію. Він знає абсолютно все. Девлін – це втілення моєї долі. Девлін – символ мого майбутнього.

-Як поживає ваш син Олівер, Девліне?

-У такий скрутний час для нашого місця навіть мій холодний до почуттів син знайшов собі кохання. Тихіше, Атласе. – кінь мовчав. Таким щасливим я його ще ніколи не бачив. Даліла її звуть. Гарне ім’я, так Атласе? – кінь заіржав

-До речі, і занадто рідке для нашого континенту. Я радий чутий, що у Олівера з’явилася його супутниця по життю. Навідаюсь до нього по завершенню справи, мені потрібний новий костюм.